Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Колодійчука В.М. Савченко В.О.

Умнової О.В. Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_14. Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного І ресурсам», управління земельних ресурсів державного комітету України по земельних ресурсах в м. Одесі та Одеської міської ради про визнання права на безоплатне отримання земельних ділянок за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2012 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_3 та інші зазначені вище позивачі звернулись до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог посилались на те, що є співвласниками будівель та споруд, розташованих у будинках АДРЕСА_1 які знаходяться на земельних ділянках площами 0,349 га та 0,6414 га. У березні 2007 року вони звернулись до Одеської міської ради із заявами про безоплатне надання земельних ділянок у власність для приватизації, після чого управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсам у м. Одесі направлено доручення на виконання технічного завдання. 12 березня 2007 року ТОВ «Геоконсалтинг» затверджено технічне завдання проекту землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. Оскільки для приватизації земельних ділянок Одеське міське управління земельних ресурсів вимагало надання погодження суміжних землекористувачів, а відповідач ОСОБА_14 такого погодження не надала, то вони звернулись з указаним позовом до суду, оскільки їх заява до Одеської міської ради залишена без розгляду.

На підставі положень ст. ст. 116, 118 ЗК України позивачі просили визнати за ними право на безоплатне отримання в порядку приватизації земельних ділянок відповідно до плану розподілу, які знаходяться в їхньому користуванні.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2012 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 право на безоплатне отримання земельних ділянок по АДРЕСА_1 які знаходяться у їхньому користуванні.

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, й відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_14 без будь-яких підстав відмовила у наданні погодження на приватизацію земельних ділянок, а позивачі на підставі ст. ст. 116, 118 ЗК України мають право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, якими вони користуються в установленому законом порядку, оскільки Одеська міська рада безпідставно залишила їх заяву без розгляду.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, які судами встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані.

Зокрема, згідно зі ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (2768-14) .

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений в приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому ч. 11 ст. 118 ЗК України передбачено, що у разі відмови у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_14 позовні вимоги визнала повністю, не заперечує надання погодження на приватизацію позивачами земельних ділянок, то у міської ради відсутні підстави для не розгляду таких заяв про приватизацію. Відтак, у силу вимог ЗК України в суду були всі підстави для визнання за позивачами права на приватизацію земельних ділянок (права на безоплатне отримання земельних ділянок, які знаходяться в їхньому користуванні).

Доводи касаційної скарги про те, що згідно з вимогами ЗК України (2768-14) набуття права власності на земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації здійснюється виключно в позасудовому порядку, тобто через подання відповідної заяви до міської ради, яка розглядається на пленарних засіданнях ради, не дають підстав для скасування законних й обґрунтованих судових рішень, оскільки судом не вирішувалось питання про визнання права власності на земельну ділянку, а підтверджено право позивачів на приватизацію земельних ділянок (права на безоплатне отримання земельних ділянок, які знаходяться в їхньому користуванні), тобто у спосіб, передбачений законом. Таке право на звернення до суду їм надано ст. ст. 116, 118 ЗК України, ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Одеської міської ради відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.