Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2011 року,

У листопаді 2010 року приватне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк Золоті Ворота») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що за кредитним договором від 24 липня 2008 року ОСОБА_7 надано кредит в сумі 245 тис. грн. строком до 22 липня 2010 року зі сплатою 25% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 24 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання солідарної відповідальності із позичальником.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 28 жовтня 2010 року становить 321 820 грн. 49 коп., з яких прострочена сума кредиту - 203 530 грн. 73 коп., проценти - 73 824 грн. 61 коп. та пеня - 44 465 грн. 15 коп., позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2011 року, позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» суму заборгованості за кредитним договором № 041/08 від 24 липня 2008 року в сумі 321 820 грн. 49 коп.; вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення ст. ст. 526, 553, 554, 610, 611, 625 ЦК України та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.