6-23971св14 Про визнання дійсним договору банківського строкового вкладу, визнання неправомірними дій банку та стягнення суми - 30.07.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання дійсним договору банківського строкового вкладу, визнання неправомірними дій банку та стягнення суми, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом та просила визнати дійсним договір банківського строкового вкладу від 29 червня 2011 року, неправомірними дії відповідача щодо використання грошових коштів на рахунку відкритому на її ім'я, стягнути з відповідача на її користь вклад в сумі 50 056 грн, проценти за вкладом - 586,27 грн, 3 % річних - 1226,03 грн, 3 % річних за сумою процентів за вкладом - 14,35 грн, посилаючись на те, що відповідач не визнає факт підписання нею вказаного договору та не повертає внесені нею грошові кошти згідно з умовами договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дійсним договір банківського строкового вкладу від 29 червня 2011 року.

Визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") щодо використання грошових коштів по рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3

Стягнуто з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором банківського строкового вкладу від 29 червня 2011 року НОМЕР_1 в розмірі 50 056 грн 00 коп., 3 % річних від простроченої суми вкладу за 298 днів прострочення в розмірі 1 226 грн 03 коп., суму нарахованих процентів у розмірі 558 грн 29 коп. та 3 % річних від простроченої суми процентів на вклад за 298 днів прострочення у розмірі 14 грн 35 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 29 червня 2011 року сторони уклали договір банківського строкового вкладу, за яким позивач передала відповідачу 50 056 грн терміном розміщення 370 днів зі сплатою 14,25 % річних, з виплатою нарахованих відсотків щомісячно.

03 липня 2012 року позивач звернулася за отриманням грошових коштів, оскільки термін їх розміщення закінчився, однак відповідач умови договору не виконав та кошти не повернув.

Стягуючи з відповідача суму банківського вкладу та нараховані за договором відсотки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладений між сторонами 29 червня 2011 року договір строкового банківського вкладу є дійсним, а тому підлягає виконанню сторонами.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-11) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому, як вбачається з копії ощадної книжки (а.с. 7), остання не містить відбиток печатки (штампа) банку, який прийняв від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 50 056 грн, а тому не може бути підтвердженням внесення зазначених коштів на рахунок банку.

Визнаючи договір банківського вкладу дійсним, суди на зазначене не звернули уваги, не перевірили, чи відповідає вимогам, встановленим законом, даний договір, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до ст. 16 ЦПК України не визначилися, чи є належним способом захисту порушених прав позивача звернення до суду із позовом про визнання договору дійсним, а тому судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.