Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Леванчука А.О., Фаловської І.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2011 року,

У червні 2010 року заступник прокурора м. Кременчука в інтересах позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. 26 січня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір дарування вказаної квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував вказану квартиру відповідачеві. На думку заступника прокурора м. Кременчука між сторонами було укладено договір довічного утримання, оскільки в договорі дарування визначено, що за ОСОБА_4 зберігається право довічного проживання у вказаній квартирі. В зв'язку з цим, заступник прокурора м. Кременчука просив визнати укладений між сторонами договір дарування удаваним, вважати, що між сторонами укладено договір довічного утримання та розірвати укладений між сторонами договір довічного утримання, визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, судом вірно дано оцінку обставинам справи та доказам, що містяться у справі, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Виходячи з вищевказаного, рішення апеляційного суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.