Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 3 травня 2012 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року надав відповідачу в борг 860 тис. грн, про що є відповідна розписка. Відповідно до умов договору позики ОСОБА_5 зобов'язався повернути грошові кошти не пізніше 31 серпня 2008 року, однак борг не повернув.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 860 тис. грн та судові витрати.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 3 травня 2012 року, позову ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки борг у розмірі 850 тис. грн, 1 700 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатковим рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 лютого 2012 року Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки борг у розмірі 860 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку, що між сторонами був укладений договір позики, за яким відповідач свої зобов'язання не виконав.

Крім того, доводи заявника щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача безпідставні, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 повідомлявся про дату судового розгляду у порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) (а.с. 209-211, 212-214), і за адресою, зазначеною ним самим як у борговій розписці, так і в інших документах, поданих до суду, зокрема в касаційній скарзі.

Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 3 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.