6-18456св12 Про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення суми одноразової допомоги у зв'язку зі смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві - 03.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, третя особа - публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля», про встановлення факту проживання однією сім'єю стягнення одноразової допомоги у зв'язку із смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 01 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 березня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 квітня 2004 року вона та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, який розірвано у вересні 2008 року, проте вони продовжували проживати однією сім'єю до дня його смерті, що сталася у результаті нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті чоловіка вона звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області із заявою про виплату їй одноразової допомоги у зв'язку із смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві, але отримала відмову у зв'язку з тим, що на час загибелі чоловіка вона не перебувала із ним у зареєстрованому шлюбі.

Посилаючись на те, що вони після офіційного розлучення проживали однією сім'єю, позивачка, з урахуванням уточнень, просила визнати факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 року та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області здійснити перерахування та виплату їй одноразової допомоги у розмірі не меншому за п'ятирічну заробітну плату потерпілого.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 01 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 березня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 року у будинку АДРЕСА_1. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_3 як члену сім'ї померлого ОСОБА_4 одноразову допомогу, передбачену п. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у розмірі п'ятирічного заробітку ОСОБА_4

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що незважаючи на розірвання шлюбу за рішенням суду у 2008 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім'єю, вели спільне домашнє господарство та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Оскільки позивачка була єдиним членом сім'ї померлого, тому має право на отримання одноразової допомоги, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 26 квітня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, який було розірвано 26 вересня 2008 року за рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області. Позивачка посилалась на те, що після офіційного розірвання шлюбу вони проживали спільно, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і їх відносини носили характер шлюбно-сімейних.

У результаті нещасного випадку пов'язаного з виробництвом, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та отриманих травм ОСОБА_4 помер. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату їй одноразової допомоги згідно з п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Постановою від 16 вересня 2011 року відповідач відмовив їй у призначенні та виплаті одноразової допомоги.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Стаття 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) та п. 6.1.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок), затвердженого Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , встановлює перелік осіб, що мають право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого.

Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 Порядку (z0715-07) визначено перелік документів для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у якому, зокрема, є копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб.

На день смерті потерпілого позивачка не перебувала із загиблим у шлюбі, відтак, вона не мала необхідного обсягу документів для призначення їй одноразової допомоги, що позбавляє її права на отримання такої допомоги.

Суд апеляційної інстанцій не врахував, що ст. 33 Закону визначено вичерпний перелік осіб, котрі мають право на отримання страхового відшкодування і ухвалив передчасне рішення про те, що до таких осіб належать особи з якими потерпілий проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

У порушення наведених норм матеріального та процесуального права, вимог ст. ст. 58, 59, 212, 313, 315 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки доводам апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області про те, що позивачка не надала достовірних, безспірних доказів того, що проживала однією сім'єю з померлим ОСОБА_4, хоча від цього й залежить право позивачки на отримання одноразової допомоги. Зокрема, висновок апеляційного суду носить узагальнюючий характер, котрі ґрунтуються на припущеннях, що заборонено ч. 4ст. 60 ЦПК України.

Крім цього, апеляційний суд не звернув уваги на те, що наведені вище норми закону вказують на те, що саме позивач має довести свої позовні вимоги, а не відповідач доводити протилежне. Подані докази суд повинен оцінити на предмет належності, допустимості, достовірності, а також на достатність та взаємний їх зв'язок у сукупності. Результат такої оцінки має відображатись у рішенні суду.

Такої оцінки апеляційний суд не здійснив.

Викладене вище свідчить, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, котрі згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області задовольнити частково.