Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мартинюка В. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСибБанк», про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом, у якому, посилаючись на виконання нею як поручителем кредитних зобов'язань ОСОБА_4, просила стягнути з останнього на її користь 30 426 грн. сплачених в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 15 150 грн. сплачених як перший внесок при укладені кредитного договору, 2 608 грн. 07 коп. страхових внесків за автомобіль, придбаний у кредит, та судові витрати.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19 720 грн. 29 коп., сплачених нею як поручителем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11099345000 від 20 грудня 2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, та за страхування автомобіля, придбаного за кошти отримані в кредит по даному договору.

Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2012 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року змінено, зменшено суму стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 до 19 660 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч. 2 ст. 556 ЦК України до позивача як поручителя у зв'язку з виконанням зобов'язань за кредитним договором переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі щодо стягнення в порядку регресу коштів, сплачених ним по кредитному договору.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми стягнення, апеляційний суд виходив з того, що позивачка фактично виконала кредитні зобов'язання боржника перед Банком на загальну суму 19 660 грн.

Проте, у повній мірі з такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 20 грудня 2006 року було укладено кредитний договір № 11099345000, згідно умов якого Банк надав останньому в кредит 37 132 грн. з цільовим призначенням - придбання транспортного засобу, у строк до 20 грудня 2013 року, а боржник зобов'язався повернути Банку кредит у повному обсязі згідно графіку погашення кредиту (а. с. 84-85).

20 грудня 2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 на забезпечення належного виконання ОСОБА_4 взятих на себе кредитних зобов'язань було укладено договір поруки.

Крім того, з метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 грудня 2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено договір застави, згідно умов якого останній передав Банку під заставу автомобіль марки "Dacia Logan", 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

З копії квитанцій долучених до справи (а. с. 18-31) вбачається, що ОСОБА_3, як поручитель боржника, виконала кредитні зобов'язання ОСОБА_4 перед Банком на загальну суму 19 660 грн., в той час, як сума боргу становить 37 132 грн. (п. 1.1. кредитного договору).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками .

Відповідно вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно вимог ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Зазначені наслідки наступають у разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання у відповідності до умов договору поруки п. п. 1.1., 2.2, 2.3, 2.4 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання перед ПАТ "УкрСиббанк" за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № 11099345000 поручителем були виконані не у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регресу) до кожного з решти солідарних боржників у рівні частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

У зв'язку з тим, що зобов'язання за кредитним договором від 20 грудня 2006 року, строк виконання яких встановлено до 20 грудня 2013 року, ОСОБА_3, як поручителем, у повному обсязі не виконано, то не можна вважати, що у неї виникло право на регресну вимогу до відповідача, у порядку передбаченому ст. 556 ЦК України.

Частково задовольняючи позов, у порушення вимог ст. ст. 212- 213 ЦПК України, не визначившись з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, суд першої інстанції доказам, які подав відповідач на заперечення проти позову, належної оцінки не дав, наявність підстав для застосування ст. 556 ЦК України - не перевірив.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення, у порушення ст. 303 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.