6-11777ск12 Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої невиконанням договору надання банківського сейфу - 03.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 жовтня 2010 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, для зберігання цінностей, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 в тимчасове платне користування індивідуальний сейф НОМЕР_1 з метою зберігання цінностей та документів. У наданому банком сейфу НОМЕР_1 позивач розмістив належні йому грошові кошти у розмірі 58000 грн. та 15 300 доларів США, що по курсу НБУ на дату пред'явлення до суду позову складає 121 941 грн. Зазначав, що 30 вересня 2010 року службовою особою УДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2010 року у справі №2-3113/10 орендований сейф НОМЕР_1 було відкрито та проведено виїмку вмісту сейфу, про що позивачу було повідомлено робітниками банку в усній формі під час відвідування ним банку з метою отримання грошових коштів, які зберігалися у сейфі.

Згідно повідомлення Печерського районного суду м. Києва справа №43113\10 за поданням прокурора управління Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України про розкриття банківської таємниці та проведення виїмки документів, які містять банківську таємницю, в Кримській республіканській філії ПАТ «Укрсоцбанк», під головуванням судді вищевказаного суду Пилаєвою М.К. не розглядалася, а постанова від 30 вересня 2010 року про виїмку судом не виносилась.

Вважав, що у зв'язку з тим, що працівники банку не переконались в справжності вищевказаної постанови суду та з урахуванням неповідомлення його про вищевказаний факт, посадовими особами банку було порушено умови п. 2.2.2 договору в частині забезпечення охорони сейфу та неможливості доступу до нього сторонніх осіб, а також п. 2.2.8 договору в частині обов'язкового повідомлення користувача сейфу про розкриття сейфу без його присутності в письмовому вигляді.

Внаслідок порушення умов договору та протиправних рішень, дій посадових осіб відповідача позивачу спричинена матеріальна шкода в сумі 179941 грн. та моральна шкода, яка оцінена позивачем в 40000 грн., що полягає у душевних стражданнях, які він та члени його сім'ї зазнали у зв'язку з обмеженням матеріального статку.

Рішенням Залізничого районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2012 року, рішення Залізничого районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 179941 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк», просить скасувати рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2012 року та залишити в силі рішення Залізничого районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, тобто правовідносини між сторонами регулюються ст. 971 ЦК України, оскільки це відповідало умовам договору п.1.1.1., а вилучення грошових коштів позивача було здійснено не через порушення банком умов договору про забезпечення охорони доступу до сейфу, а через вимоги правоохоронних органів про проведення виїмки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що згідно п.4.1. Договору передбачено відповідальність банку за зберігання цінностей, покладених у сейф, тому він є договором про надання індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, а правовідносини, що виникли між сторонами на підставі цього договору, регулюються ст. 970 ЦК України, тому банк на підставі п.п. 2.2.2., 4.1. договору від 19 жовтня 2010 року несе матеріальну відповідальність за втрату цінностей, які позивач довірив банку за договором зберігання.

Проте, з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Судами встановлено, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір №440/135 - ИС10 про надання в оренду індивідуального сейфу для зберігання цінностей.

Строк користування сейфом за цим договором закінчується 10 жовтня 2010 року.

На підставі постанови Печерського районного суду м. Києва у справі №4-3113/10 від 03 вересня 2010 року 29 вересня 2010 року робітники банку у відсутності поклажедавця відкрили сейф, перерахували цінності, про що склали акт з додатками про перелік грошових знаків.

Згідно відповіді на запит Печерського районного суду м. Києва № К-35 від 15 червня 2011 року, 03 вересня 2010 року судом не розглядалась справа за поданням прокурора управління Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України про розкриття банківської таємниці та проведення виїмки документів, які містять банківську таємницю, у Кримській республіканській філії ПАТ «Укрсоцбанк», у кримінальній справі № 49-2829, щодо клієнтів банку-орендарів індивідуальних (банківських) сейфів №51 та НОМЕР_1, та, відповідно така постанова Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2010 року про виїмку судом не виносилась.

Згідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із п. 1.1. договору №440/135-ИС10 про надання в оренду індивідуального сейфу для зберігання цінностей від 10 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», банк надає позивачу в тимчасове платне користування індивідуальний сейф НОМЕР_1 з метою зберігання клієнтом цінностей та/або документів та зобов'язується забезпечити охорону та неможливість доступу до сейфу сторонніх осіб, при цьому за вміст сейфа банк відповідальності не несе.

Відповідно до ст. 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу (435-15) про майновий найм (оренду).

Оскільки сторони умовами договору визначено без вмісту (п.1.1.), то відсутні правові підстави для застосування ст. 970 ЦПК України.

Разом з тим, пунктом 2.2.2. передбачено, що Банк зобов'язаний забезпечити охорону Сейфу та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Згідно п. 4.1. у разі незабезпечення охорони Сейфу, що спричинило зникнення Цінностей та\або зниження їх вартості, за винятком випадків псування цінностей не з вини Банку (хімічна реакція, корозія металу, стихійні явища, тощо), Банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Проте, із п.п. 2.4.2., 2.4.2.3. Договору вбачається, що Банк має право здійснити розкриття Сейфу без присутності Клієнта у випадках передбачених законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що виїмка цінностей та грошових коштів позивача була здійснена на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2010 року, ст.ст. 14-1, 178 Кримінально-процесуального Кодексу України та Закону України «Про банки та банківську діяльність» (872-12) . Відкриття сейфу зафіксовано в акті від 29 вересня 2010 року в присутності комісії, яка складалась з голови комісії та її членів.

У справі відсутні докази про можливість встановлення співробітниками банку недостовірності документів, що стали підставою для відкриття сейфу та проведення виїмки.

Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про порушення банком вимог п.п. 2.2.2 та 4.1. Договору щодо неможливості доступу до нього сторонніх осіб та незабезпечення охорони сейфу, є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності дії банку при розкритті сейфу та проведення виїмки його вмісту є законним та обґрунтованим.

У відповідності до положень ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2012 року скасувати, залишивши в силі рішення Залізничого районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року.