Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс» Голосіївської районної в м. Києві ради, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення порядку користування жилим приміщенням, зміну умов договору найму,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «Голосіївжитлосервіс» Голосіївської районної в м. Києві ради, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрації, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення порядку користування жилим приміщенням, зміну умов договору найму, виділення у користування їй та її неповнолітній доньці - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, житлову кімнату, площею 17,9 кв.м, а відповідачам: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - житлову кімнату, площею 11,5 кв.м та житлову кімнату площею 11,8 кв.м. Решту приміщень просила залишити у спільному користуванні сторін.

Посилалася на те, що спірна квартира є комунальною власністю, складається з трьох ізольованих житлових кімнат. Після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, що унеможливлюють сумісне проживання, тому вона бажає сама оплачувати квартплату та комунальні платежі. Надалі також просила укласти з нею окремий договір найму на кімнату площею 17,9 кв.м.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено, встановлено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у користування житлову кімнату площею 17,9 кв.м.; виділено ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у користування житлову кімнату площею 11,5 кв.м. та житлову кімнату площею 11,8 кв.м. Місця загального користування: кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню - залишено в спільному користуванні. Зобов'язано Голосіївську районну у м. Києві державну адміністрацію в особі КП «Голосіївжитлосервіс» укласти договір найму з ОСОБА_3, відкрити особовий рахунок на жиле приміщення площею 17,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року скасовано в частині зобов'язання Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в особі КП «Голосіїжитлосервіс» укласти окремий договір найму з ОСОБА_3 на кімнату площею 17,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухваленого в справі судового рішення апеляційної інстанції та просить залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір з приводу користування квартирою, який не може бути вирішений добровільно, суд прийшов до висновку, що у зв'язку із конфліктом, який виник між сторонами, необхідно змінити договір найму жилого приміщення, виділити позивачці та її неповнолітній дитині кімнату більшою площею, посилаючись на ст. 50 ЖК України, ч. 7 ст. 7 СК України.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в особі КП «Голосіїжитлосервіс» укласти окремий договір найму з ОСОБА_3 на кімнату площею 17,9 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 суд апеляційної інстанції виходив з того, що згоду на укладення з позивачем окремого договору найму на кімнату площею 17,9 кв.м відповідачі не надавали, при укладенні окремого договору найму на кімнату площею 17,9 кв.м будуть суттєво штучно погіршені умови позивача та її доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2,7 кв.м. Крім того, посилалися на те, що донька позивачки користується всіма кімнатами в квартирі, проживає як з батьком, так і з матір'ю, також відсутні докази, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо користування квартирою та її оплати, що є підставою для укладення окремого договору найму на кімнату площею 17,9 кв.м на ім'я позивача.

Між тим при розгляді справи апеляційним судом допущені порушення чинних норм матеріального та процесуального права, а тому з висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що спірне житло, квартира АДРЕСА_2 розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку і складається з трьох ізольованих кімнат жилою площею 17,9 кв.м, 11,5 кв.м, 11,8 кв.м.

Довідкою форми № 3, виданої комунальним підприємством «Голосіївжитлосервіс» від 6 травня 2011 року, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю, власником особового рахунку квартири є ОСОБА_4 Крім того, в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3. ОСОБА_5 та неповнолітня дитина ОСОБА_6

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у сторін виникають конфлікти щодо користування спірним жилим приміщенням та його оплатою, а тому позивачка просила змінити договір найму жилого приміщення, виділити їй та неповнолітній доньці ОСОБА_6 в користування кімнату площею 17,9 кв.м, а відповідачам - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - дві кімнати площею 11,5 кв.м. і 11,8, а інші приміщення в квартирі залишити в спільному користуванні сторін.

Відповідно до ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року (v0002700-85) у силу ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Ст. 50 ЖК України при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що житловий конфлікт сторін підлягає вирішенню шляхом зміни договору найму спірного житлового приміщення, враховуючи те, що доля кожного із сторін складає 41, 2 кв.м: 4 = 10, 3 кв.м. доцільніше виділити позивачці з дочкою найбільшу кімнату 17,9 кв.м, а відповідачам - дві кімнати 11,5 кв.м та 11,8 кв.м при цьому житлові права відповідачів погіршені не будуть, оскільки сама позивачка просить виділити їй житлову площу меншого розміру, ніж припадає на її долю в спірній квартирі. При цьому враховано, що порядок користування спірної квартирою у сторін не склався, оскільки вони користуються всією квартирою, а представник відповідача за дорученням КП «Голосіївжитлосервіс» не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді» № 12 від 24 жовтня 2008 року (v0012700-08) суд апеляційної інстанції у разі встановлення при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК та провести перевірку справи в повному обсязі.

Апеляційний суд на зазначені норми увагу не звернув, а тому постановив хибне рішення, не застосував норму матеріального права, яка має бути застосована до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права в межах позовних вимог з урахуванням обставин по справі, думки сторін та наданих доказів.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, як ухвалене згідно із законом та помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись п. 5. ч. 1. ст. 336, ст. ст. 339, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року скасувати, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року залишити силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.