Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі № 2-а-6200/11/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алгар" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алгар" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0012042340.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 22.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 201.7 статті 207 Податкового кодексу України, частини другої статті 215, статті 216, частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (z0128-98) , частини першої статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алгар" щодо перевірки правових відносин з платниками податків - контрагентами за 4 квартал 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва складено акт від 28.07.2011 № 954/23-400/20918131 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0012042340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 569728,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 142432,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним оскільки товариством надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказаною нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи,перевірка позивача проводилася відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Миколаївській області Мартишко В.А. від 06.06.2011.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені обставини залишені поза увагою, належної правової оцінки їм надано не було. Так, для правильного вирішення справи та з'ясування наявності/відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення судам необхідно було перевірити в рамках якої кримінальної справи призначалася перевірка позивача та чи набрало законної сили рішення суду у відповідній справі на момент прийняття спірного рішення.

Тільки у випадку встановлення факту набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, в рамках якої призначалася перевірка позивача, перевірці підлягають висновки акту перевірки щодо допущених позивачем правопорушень.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі № 2-а-6200/11/1470 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.