6-32131св12 Про виселення, визнання ордеру, свідоцтва про права власності та рішення районної ради недійсними - 28.09.2012 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, треті особи: Служба у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, комунальне підприємство «Жилкомсервіс», ОСОБА_9, про виселення, визнання ордеру, свідоцтва про права власності та рішення Жовтневої районної ради м. Харкова недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2012 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з указаним позовом. Зазначали, що вони є мешканцями квартири АДРЕСА_1 та перебувають на обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Вказували, що 7 травня 2007 року ОСОБА_7 було видано ордер на зайняття двох кімнат у комунальній квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові. Вважали видачу указаного ордера такою, що порушує п. 26 Правил обліку громадян, оскільки їх сім'я складається з семи осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Посилаючись на наведене просили задовольнити їх позовні вимоги, визнати недійсним ордер, свідоцтво про право власності на це житло, а також рішення Жовтневої районної ради м. Харкова, яким приміщення в комунальній квартирі визнано ізольованою квартирою та про зняття їх з квартирного обліку, виключення із списку першочерговиків, передачу їх облікової справи в інший район, а також виселити осіб, які незаконно займають житлове приміщення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, просять скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей визнано такими, що втратили право на підставі ст. 107 ЖК України на користування кімнатою комунальної квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із вибуттям у 2006 році в інше жиле приміщення.

Оскільки особа втрачає право на користування жилим приміщенням у такому випадку з моменту вибуття, то суди дійшли правильного висновку, що права останніх видачею ордеру ОСОБА_7 у 2007 році на зайняття інших двох кімнат у цій квартирі порушені не були.

З врахуванням втрати права зазначеними особами на користування кімнатою у комунальній квартирі і збереження права на користування цією кімнатою на момент видачі ордеру ОСОБА_7 лише за ОСОБА_1, остання не могла претендувати на надання їй в користуванні в цій квартирі двох інших ізольованих від цієї кімнат, які раніше звільнилися, в порядку, передбаченому ст. 54 ЖК України, оскільки вона не входила до кола осіб, які потребували покращення житлових умов з підстав не забезпечення жилою площею у передбаченому цим Кодексом розмірі.

Тому, вказані кімнати могли бути надані іншим особам в загальному порядку.

З огляду на те, що судові рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2012 року відхилити.