6-13153св12 Про позбавлення батьківських прав та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі - 26.09.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, про позбавлення батьківських прав та визначення розміру стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, стягнення додаткових витрат на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі в її вихованні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 2 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, про позбавлення батьківських прав та визначення розміру стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала в шлюбі до 02 серпня 2007 року, від шлюбу є донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні та вихованні. ОСОБА_4 відповідно до рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2007 року зобов'язаний сплачувати аліментів на її користь на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач аліменти сплачує не регулярно, має заборгованість по їх сплаті. Тому, відповідно до ст.184 СК України вона має всі підстави для звернення до суду із заявою про призначення розміру стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. щомісячно. Крім того, з червня 2008 року відповідач жодного разу не бачив дочки і навіть не намагався з нею зустрітись. Відповідач не виховує дитину, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток та навчання, не створює належні умови для розвитку її природних здібностей, не проявляє поваги і гідності до дитини, не готує її до самостійного життя та праці. Апеляційний суд Рівненської області 20 вересня 2010 року, відмовивши їй в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, фактично надав відповідачу «другий шанс», яким останній не лише не скористався, а й свідомо проігнорував та продовжує ухилятись від виконання своїх батьківських обов'язків. Не здійснення відповідачем своїх батьківських прав та обов'язків позбавляє її дочку можливості виїзду за кордон для участі у змаганнях, адже для цього необхідна письмова згода відповідача.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - відділ опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі в її вихованні, вказуючи на перешкоди в спілкуванні з дитиною, які чинить ОСОБА_3, що мати дитини не надає інформацію про місце проживання дочки, не відповідає на телефонні дзвінки, грубить, скандалить і категорично відмовляється надати можливість поспілкуватися, побачитись із дочкою. В зв'язку з цим, він звернувся із заявою до Сарненської райдержадміністрації та виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 2 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини щомісячно аліменти у розмірі 450 грн. та щомісячні додаткові витрати - 100 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2012 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 2 грудня 2011 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_3 відмовити, а його позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 не проявляє батьківської турботи і любові щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що свідчить про його небажання брати участь у її вихованні. Доказів того, що відповідачу чинять перешкоди у спілкуванні з дитиною він не надав.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15 та 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (v0003700-07) роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Установлено, що сторони перебували в шлюбі, який було розірвано 02 серпня 2007 року (а.с. 36).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилася дочка ОСОБА_5 ( а.с. 03).

Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення його прав щодо спілкування з дитиною та участь у її вихованні, конкретно не зазначив факти що спростовують ці доводи, обмежився лише вказівкою на те, що його доводи не доведені; не з'ясував ставлення дитини до свого рідного батька, чи взагалі вона знає хто є її рідним батьком, чи їй про це хтось говорив; орган опіки та піклування Рівненської міської ради надаючи свій висновок щодо доцільності позбавити батьківських прав ОСОБА_4 також не з'ясував питання ставлення дитини до свого рідного батька, вказавши лише на те, що дитина вважає своїм батьком іншу особу; матеріали справи містять заяву ОСОБА_4 до виконавчого комітету Рівненської міської ради з приводу чинення перешкод у спілкуванні з дочкою та визначення способів його участі у вихованні дитини, однак не містять рішення відповідного органу прийнятого з цього питання та повідомлення ОСОБА_4 про прийняте рішення. Отже, суд не з'ясував всіх обставин справи, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи та дійшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав без змін.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 184 СК України визначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та ухвалюючи в цій частині нове рішення апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач має постійне місце роботи та заробітну плату й судовим рішенням вже стягуються з нього аліменти. Твердження про те, що його дохід є заниженим ОСОБА_3 не доведено.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2012 року в частині залишення без змін рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2011 року скасувати, справу в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, про позбавлення батьківських прав направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.