Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І.,Ситнік О.М., Лесько А.О.,Хопти С.Ф.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» (далі - ТОВ «Агрофірма «Агротіс») про повернення земельної ділянки з чужого володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 01 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2012 року, -

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому вказував, що він є власником земельної ділянки згідно державного акту серії ЯГ №362951, виданого Олександрівською райдержадміністрацією 18 серпня 2008 року.

У 2008 році ОСОБА_6 передав ТОВ «Агрофірма «Агротіс» у оренду належну йому земельну ділянку. У зв'язку з тим, що другий екземпляр договору позивачу надано не було, вважав, що договір укладено на чотири роки, і тільки у 2011 році дізнався, що строк оренди становить дванадцять років. Зазначав, що договір оренди у відділі Держкомзему не зареєстрований і відповідач незаконно користується його земельною ділянкою на протязі 2008 - 2011 років.

Просив зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку у розмірі 4,96 га, розташовану на території Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області.

рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 01 лютого 2012 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права у межах касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на єдину для цього підставу - наявність державної реєстрації договору оренди, укладеного 02 жовтня 2008 року та зареєстрованого 28 лютого 2012 року.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний з'ясувати, зокрема, наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявність інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги апеляційним судом дотримані не були.

Судами встановлено і з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,96 га, що обліковується у с. Новоявленка Олександрівського району Донецької області та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 18 серпня 2008 року.

24 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрофірмою «Агротіс» підписано договір оренди землі, строк дії якого визначено у 12 років.

Згідно до п. 4.3. договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

ОСОБА_6 звернувся 25 жовтня 2011 року до ТОВ «Агрофірми «Агротіс» із заявою, у якій зазначав, що на день звернення договір не зареєстровано, тому він не набув чинності, та просив повернути йому у користування земельну ділянку, для чого скласти акт та визначити межі його земельного паю. Заява отримана 25 жовтня 2011 року, вхідний № 205 (а.с. 8).

25 жовтня 2011 року ОСОБА_6 звернувся з заявою до начальника відділу Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області про те, що він, як власник земельного паю, згідно державного акта на право власності на землю просив призупинити будь-які дії, направлені на виготовлення проектно-кадастрової документації та державної реєстрації договору оренди зазначеної земельної ділянки кадастровим номером 142038700001000031. Заява зареєстрована у відділі 25 жовтня 2011 року за вхідним № 653 (а.с .14).

Із позовом про зобов'язання повернути йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення представник ОСОБА_6 звернувся до суду 06 грудня 2011 року. Того ж дня позов був зареєстрований у суді.

До позовної заяви була подана заява про забезпечення позову шляхом зобов'язання відділу Держкомзему в Олександрівському районі зупинити реєстрацію договору оренди земельної ділянки до вирішення позову по суті. До заяви долучено квитанцію про сплату судового збору (а.с. 11, 12-13).

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 07 грудня 2011 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

08 грудня 2011 року відкрито провадження у справі. Відповідачеві направлена копія позовної заяви та доданих до неї документів, які отримані відповідачем 14 грудня 2011 року.

Пославшись на норми ст. ст. 16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі», суд апеляційної інстанції некоректно виклав вимоги вказаних статей закону, що є спеціальним при вирішенні питань оренди землі. Необхідно зазначити, що договір оренди землі є договором, порядок укладення та чинності якого врегульовано і загальними нормами ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у зв'язку з чим волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі закріплено у постанові Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (1021-2009-п) «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

У п. 10 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (1021-2009-п) (далі - Порядку) вказано, що записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

У п. 11 Порядку (1021-2009-п) передбачено, що дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

У п. 16-4 Порядку (1021-2009-п) вказано, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, договору суборенди земельної ділянки (її частини) здійснюється протягом 14 календарних днів з дня подання документів.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає, що договір оренди земельної ділянки від 24 вересня 2008 року, підписаний ОСОБА_6 та ТОВ «Агрофірма «Агротіс» на час звернення ОСОБА_6 до ТОВ «Агрофірма «Агротіс», відділу Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області, Олександрівського районного суду Донецької області про повернення земельної ділянки у його користування, був не вчинений. Волі на вчинення вказаного правочину ОСОБА_6 не виявляв, навпаки, його волевиявлення було направлене на повернення земельної ділянки у своє користування, як її власника.

При цьому необхідно враховувати, що договором про оренду землі на ОСОБА_6 не покладалися обов'язки з державної реєстрації вказаного договору. Виготовлення необхідної землевпорядної документації були покладені договором на орендаря-юридичну особу, яка не виконала таких зобов'язань, допустивши ту обставину, що договір вчасно не був зареєстрований та не набрав чинності.

У довідці відділу Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області від 14 березня 2012 року за № 145 вказано, що договір оренди землі між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрофірма «Агротіс» зареєстровано 28 лютого 2012 року, тобто після звернення ОСОБА_6 про повернення земельної ділянки, зупинення державної реєстрації договору оренди, відкриття провадження у справі за його позовом у суді першої інстанції та ухвалення рішення судом першої інстанції. Тому вказана державна реєстрація не має правового значення.

Цих обставин суд апеляційної інстанції не врахував, хоча усі докази були надані позивачем до суду першої інстанції і були досліджені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди порушили право особи на свободу волі та волевиявлення при укладанні правочинів.

Підстави для набуття права користування земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма «Агротіс» відсутні, тому земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_6, перебуває у їхньому користуванні безпідставно, оскільки за ст. 20 Закону України «Про оренду землі», що кореспондується зі ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Посилання відповідача на вимоги ст. ст. 641, 642 ЦК України та його висновок про те, що договір оренди землі вважається укладеним з моменту його підписання сторонами спростовується як нормами ЦК України (435-15) , що стосуються чинності правочинів щодо нерухомого майна, а саме ч. 3 ст. 640 ЦК України, так і спеціальними нормами, якими є ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», якими прямо передбачено набрання чинності договором оренди землі саме з його державною реєстрацією.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про повернення у його користування земельної ділянки, власником якої він є, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 серпня 2008 року.

Колегія суддів задовольняє вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених при зверненні до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій (94,10 грн., 53,65 грн. та 150,25 грн. сплаченого судового збору) відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 01 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення такого змісту. Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» повернути у користування ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,96 га, що розташована на території Олександрівського району Донецької області, кадастровий номер 1420387000010000301, у межах, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №362951, виданого 18 серпня 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» на користь ОСОБА_6 298 грн. (двісті дев'яносто вісім гривень) на відшкодування понесених судових витрат.

рішення оскарженню не підлягає.