6-10849св12 Про захист прав споживачів та стягнення коштів - 26.09.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання ПАТ «Родовід Банк» умов договору банківського вкладу, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь 3 % річних від суми заборгованості за договором банківського вкладу та судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_3 38 грн. 13 коп. - 3 % річних від суми заборгованості та 1520 грн. судових витрат (у т.ч. 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 400 грн. витрат на правову допомогу).

У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення з відповідача 1 400 грн. витрат на правову допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних ґрунтуються на договорі та відповідають встановленим фактам.

У цій частині судові рішення ніким не оскаржуються.

В той же час, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суди не звернули уваги на наступне.

Так, відповідно до ст. 87 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та стягуючи на користь позивачки 1 400 грн. витрат по оплаті правової допомоги на підставі квитанції № 335707 від 18 квітня 2011 року, не перевірив чи не перевищує така сума граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) , мотивів з цього приводу не навів.

Більше того, суд, у порушення ст. ст. 212, 214 ЦПК України, залишив поза увагою, що між позивачкою та ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг ПА №-1 від 15 березня 2011 року, а особа, яка діяла в інтересах позивачки - ОСОБА_4 приймала участь у розгляді справи у якості представника на підставі довіреності від 03 серпня 2011 року № 59 (а.с. 35), оплата послуг якого ЦПК України (1618-15) не передбачена.

Відомості про те, що ОСОБА_4 був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу, відсутні.

Залишаючи без змін у цій частині зазначене рішення суду першої інстанції, у порушення ст. 303 ЦПК України на вказане не звернув уваги і апеляційний суд.

З огляду на наведене, у відповідності до приписів ст. 336 ЦПК України, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2012 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_3 1 400 грн. витрат на правову допомогу скасувати.