Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Гончара В.П., Завгородньої І.М.,

Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» в особі структурного підрозділу управління механізації будівництва № 17 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення з гуртожитку, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укргазбуд», в особі представника ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Київської області від 20 березня 2012 року,

У листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі - ПАТ «Укргазбуд») звернулося до суду з позовом про виселення з гуртожитку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 2004 року до теперішнього часу безпідставно займають житлову кімнату в гуртожитку, яку добровільно звільняти відмовляються, а тому просило виселити відповідача ОСОБА_3 разом із членами його сім`ї із займаного ними жилого приміщення у гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Укргазбуд» ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відповідачі проживали в гуртожитку без правових підстав, а саме: за відсутності рішення адміністрації про надання жилої площі у гуртожитку та спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що кімната в гуртожитку надана відповідачам з порушенням порядку надання житлової площі в гуртожитку через недотримання позивачем процедури, визначеної ст. ст. 128, 129 ЖК Української РСР, а тому відповідачі не підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення на підставі ст. ст. 109, 132 ЖК Української РСР.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону й матеріалам справи.

Судами встановлено, що рішенням виконкому Бориспільської міської ради № 216 від 31 жовтня 1983 року відомчий гуртожиток на 360 місць по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію та знаходиться на балансі управління механізації будівництва № 17 ПАТ «Укргазбуд».

ОСОБА_3 з 2004 року до 2009 року перебував у трудових відносинах з позивачем.

Відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та дітьми в 2004 році, за відсутністю рішення адміністрації підприємства про надання йому житлової площі та спеціального ордеру на вселення до гуртожитку, самовільно вселився в кімнату № 50 вищевказаного гуртожитку, де вони проживають і до теперішнього часу.

В обґрунтування вимог про виселення позивач посилався на порушення порядку вселення, зокрема на відсутність рішення та спеціального ордера, на підставі якого відповідачі могли зайняти спірне приміщення.

Згідно зі ст. ст. 128, 129 ЖК України, п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР N 208 від 3 червня 1986 року (208-86-п) (далі - Положення про гуртожиток), жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, і на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) » вказав, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі ордеру відповідно до Положення про гуртожиток на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Оскільки, відповідачі за відсутності рішення адміністрації підприємства і профспілкового комітету про надання жилої площі у гуртожитку та спеціального ордеру на вселення, вселились в кімнату № 50 вищевказаного гуртожитку, тобто з порушенням встановленого порядку, то у них не виникло право на користування ним.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідачами не було надано доказів правомірності вселення. Дані про те, що адміністрацією та профспілковим комітетом приймалось рішення про вселення відповідачів до гуртожитку і їм видавався ордер, відсутні.

Судом апеляційної інстанції дана помилкова правова оцінка обставин справи.

Висновок, про відсутність підстав вважати зайняття відповідачами житлового приміщення самовільним з посиланням на норми ст. ст. 109 та 116 ЖК України, не має правового значення, виходячи із обставин, якими обґрунтовувались вимоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції повно та всебічно установив обставини справи, визначив правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасоване судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазбуд», в особі представника ОСОБА_8, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 20 березня 2012 року скасувати, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.