2а-1670/7233/12 Про скасування постанови про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт - 21.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-1670/7233/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області

про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 156129 від 22.10.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі №2а-1670/7233/12 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі №2а-1670/7233/12 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі №2а-1670/7233/12 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та позивача, колегія суддів встановила, що 30.08.2012 року при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на підставі завдання на перевірку № 067313 від 27.08.2012 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Київській області перевірено транспортний засіб марки IVECO 50 С14, номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого, згідно посвідчення водія НОМЕР_2, знаходився ОСОБА_2.

Власником перевіреного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_1, що зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 15.04.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 586 000 0000 004195 (а.с. 17).

За результатами перевірки складено акт № 010752 від 30.08.2012 року (а.с. 54), у якому зафіксовано, що позивачем надавалися послуги з нерегулярних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, не оформлений договір із замовником транспортних послуг та документ, що свідчить про сплату транспортних послуг, а також договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Із акту перевірки вбачається, що водій з актом перевірки ознайомлений, однак від підпису та пояснень водій відмовився. У акті перевірки відсутні будь-які заперечення водія щодо встановленого порушення.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області В.М. Кужіль винесено постанову № 156129 від 22.10.2012 року, якою до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн. (а.с. 7). Постанова отримана позивачем 08.11.2012 року.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

За приписами статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нерегулярні пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Згідно з пунктом 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 (176-97-п) , нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

Відповідно до пункту 55 цих Правил замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Таким чином, при наданні послуг з нерегулярних пасажирських перевезень укладення відповідного письмового договору із замовником такої послуги є обов'язковим.

Частиною першою статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з частиною 4 зазначеної статті документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, відповідно до пункту 61 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 (176-97-п) , під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Разом з тим, із змісту акта перевірки від 30.08.2012 № 010752 вбачається, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній договір із замовником послуг на перевезення пасажирів, документ про сплату вартості таких послуг, а також договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Надана позивачем до матеріалів справи копія договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 29.08.2012 року (а.с. 20-26) не спростовує факт відсутності даного договору на момент перевірки.

Наданий прибутковий касовий ордер № 022 від 30.08.2012 р. (а.с. 58) не є належним та допустимим доказом оплати замовником транспортних послуг за договором від 29.08.2012 р., оскільки даний документ складений самим позивачем та у графі "підстава" зазначеного ордеру не вказано, за які саме транспортні послуги здійснена оплата, а саме, не зазначено за яким договором здійснена оплата транспортних послуг.

Як вбачається з акту перевірки будь-які документи, що засвідчують оплату транспортних послуг до перевірки позивачем не надавалися.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про страхування" в Україні здійснюється такий вид обов'язкового страхування як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування): пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані визначається Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року № 959 (959-96-п) (надалі - Положення № 959).

Згідно пункту 2 Порядку № 959 (959-96-п) застрахованими вважаються:

- пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;

- водії тільки на час обслуговування поїздки.

Пунктами 5,6 цього Порядку передбачено що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1, 3-5 статті 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 17 цього Закону правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що законодавцем встановлено обов'язок перевізника здійснювати обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті у відповіднсті до правил страхування, розроблених страховиком саме для цього виду страхування (обов'язкового). Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті має виключно персоніфікований характер, застраховану особу можливо ідентифікувати по прізвищу, імені, по батькові, адресі та даті народження, а розмір страхової суми для кожного застрахованого повинен становити 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наданих позивачем договорів добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті та добровільного комплексного страхування туристів КСТ (а.с. 5-16) встановлено, що обидва договори є договорами добровільного, а не обов'язкового страхування, та укладені саме на підставі розроблених страховиками правил добровільного страхування.

У договорі добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті № 02/0207196/1711/11 від 09.09.2011 р., укладеного з ПАТ "Страхова Компанія "Провідна", не дотримано вимог щодо персоніфікації застрахованих осіб, тому застрахованих осіб неможливо ідентифікувати по прізвищу, імені, по батькові, адресі та даті народження. Загальна страхова сума за вказаним договором на 20 осіб складає 90909 грн., тобто 4545,45 грн. на кожну застраховану особу, що не відповідає вимогам законодавства України, відповідно до якого розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102000 грн.)

У договорі добровільного комплексного страхування туристів КСТ 27/39 № 081023 від 29.08.2012 р., укладеному з ПАТ "Страхова група ТАС", визначено, що страхова сума на кожну застраховану особу становить 1000 грн., замість 102000 грн. Список застрахованих осіб, який є додатком до договору, частково не відповідає відомостям інформаційного листа щодо здійснення нерегулярного перевезення пасажирів (а.с. 29). Так, у договорі добровільного страхування не відображені як застраховані наступні пасажири: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Таким чином, позивач не дотримався норм та не забезпечив у встановлений законодавством спосіб страхування пасажирів, наслідком чого стала відсутність на момент перевірки позивача відповідних документів, підтверджуючих факт обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Колегія суддів не приймає доводи позивача з посиланням на договір обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті № 017067/4501/0017985 від 13.07.2012 р. (а.с. 59), оскільки згідно даного договору застрахованою особою є виключно водій ОСОБА_2, а не пасажири транспортного засобу.

З огляду на викладене, послуга з нерегулярного перевезення пасажирів автомобільним транспортом 30.08.2012 р. надавалася позивачем без оформлення всіх необхідних документів, перелік яких визначено статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області № 156129 від 22.10.2012 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування позивачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-1670/7233/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.