Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Умнової О.В., Фаловської І.М., Савченко В.О., Колодійчука В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Симферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2012 року,

У серпні 2011 року заступник прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Зазначав, що 19 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Крим, згідно якого ОСОБА_1 продав, а відповідач купив вказану квартиру.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 при укладенні оскаржуваного договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, заступник прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим просив позов задовольнити та визнати цей договір недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) роз'яснив, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справа про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішується з врахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Як вбачається з висновків амбулаторних судово-психіатричних експертиз, які були проведені КРУ «Клінічна психіатрична лікарня №1» м. Сімферополя експертами не надано категоричний висновок про те, що ОСОБА_1 під час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, а лише зазначено, що органічне захворювання головного мозку (судинного, токсичного, алкогольного ґенезу) з наростаючим інтелектуально-мнестичним зниженням, яке перешкоджало ОСОБА_1 у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Оскільки у справі не встановлені підстави, передбачені ст. 225 ЦК України для визнання правочину недійсним, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи було неправильно застосовані норми матеріального права чи допущені порушення норм процесуального права.

За таких обставин рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягають залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.