6-11441св12 Про звернення стягнення на предмет застави - 26.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2012 року,

У травні 2011 року позивач, ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 20 травня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 48210,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 травня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і відповідач 20 травня 2008 року уклали договір застави рухомого майна.

У порушення умов договору ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 28 квітня 2011 року має заборгованість 113806,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 51554,51 грн., з відсотків за користування кредитом в сумі 15423,87 грн., за комісією з користування кредитом в сумі 11521,34 грн., з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 29648,96 грн., а також, з штрафів, відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. штраф (фіксована частина); 5407,43 грн. штраф (відсоткова складова).

У зв'язку з наведеним позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR18980162 від 20 травня 2008 року в сумі 113806,11 грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме, автомобіль марки ВАЗ, модель: 210994-20, рік випуску: 2008 р., тип: ТЗ: легковий-седан, № кузова-шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить відповідачеві на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням позивачеві всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У касаційній скарзі мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, заявник просить скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2012 року, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачеві, будь-яким способом, визначеним кредитно-заставним договором, був наданий кредит.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 21 травня 2008 року між сторонами у справі був укладений кредитно-заставний договір №DN81AR18980162, за яким позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п.2.1 договору).

Уклавши кредитно-заставний договір відповідач зобов'язався погашати кредит в порядку та у строки визначені договором (п.6.2 договору).

Пунктом 17.1.5 договору сторони обумовили датою погашення кредиту 20 травня 2015 року.

Предметом застави за вищевказаним договором є автомобіль, власником (або співвласником) якого є позичальник, що передбачено п.8.1 кредитно-заставного договору, а саме, це автомобіль марки ВАЗ, модель: 210994-20, рік випуску: 2008 р., тип: ТЗ: легковий-седан, № кузова-шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1 (п.17.9 договору).

Згідно з п.13.1 договору після настання події дефолту та спливу строку, встановленого у статті 12.2.5 договору для добровільного погашення забезпечених вимог, предмет застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх забезпечених вимог у їх максимальному розмірі, що визначається на дату фактичного задоволення таких вимог.

З пункту 17.1.1 договору вбачається, що загальний розмір кредиту становить 48210,30 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 за зазначеним договором нарахована заборгованість станом на 28 квітня 2011 року в сумі 113806,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 51554,51 грн., з відсотків за користування кредитом в сумі 15423,87 грн., за комісією з користування кредитом в сумі 11521,34 грн., з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 29648,96 грн., а також, з штрафів, відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. штраф (фіксована частина); 5407,43 грн. штраф (відсоткова складова).

Згідно з п.17.4.3 договору відповідач доручає позивачеві, без додаткового узгодження, перерахувати кредит в сумі 40460,00 грн. на поточний рахунок автосалону ПП Колобов; в сумі 2861,10 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАТ Страхова компанія «Інгосстрах»; в сумі 34 грн. на сплату та реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр МІОУ; в сумі 4855,20 грн. для сплати винагороди банку за надання фінансового інструменту.

Відповідно до п.17.5 договору банк, на власний розсуд може видати кредит будь-яким іншим способом, визначеним статтею 3.3 договору.

Проте погодитись з таким висновком судів не можна.

Так, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) .

Як свідчать матеріали справи позивач до позовної заяви надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що ОСОБА_3 частково погашала кредит у відповідності до графіку в період часу з 21 червня 2008 року до 21 листопада 2008 року.

Такі дії свідчать про визнання ОСОБА_2 свого зобов'язання про повернення отриманих коштів за кредитно-заставним договором.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, не здійснено перевірку доказів якими підтверджуються позовні вимоги, не з'ясовано характер спірних правовідносин та їх правове регулювання, а тому судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Допущені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від встановленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2012 року скасувати.