Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Ситнік О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Солотвинський солерудник» про стягнення заборгованості з оплати праці та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що з 06 липня 1981 року він перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Солотвинський солерудник» (далі - ДП «Солотвинський солерудник») і за час роботи неодноразово звертався до адміністрації підприємства з питанням неправильності нарахування та виплати йому заробітної плати, однак його запевняли, що нарахування та виплата заробітної плати, компенсації, відпустки, простою, доплати за вислугу років проводяться правильно.

Вказував, що наказом №32-к від 12 травня 2011 року його було звільнено з роботи з 25 травня 2011 року у зв'язку зі скороченням штату, але при звільненні не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані 42 дні відпустки та не проведено виплату доплати за вислугу років.

Просив стягнути з відповідача на його користь 18 283 грн. 01 коп. заборгованості з належних йому виплат, 15 тис. грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 1 тис. грн. сплачених витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Солотвинський солерудник» на користь ОСОБА_4 1 515 грн. 02 коп. заборгованості з оплати праці з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів та 500 грн. сплачених витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов частково, суди керувалися тим, що відповідач визнав факт порушення вимог ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» при встановленні ним в односторонньому порядку вихідних днів у період з 01 по 20 січня 2011 року, а тому позов у цій частині підлягав задоволенню згідно наданого розрахунку у розмірі 1 515 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки належними і допустимими доказами вимоги про наявність простою в період з 21 січня по 22 березня 2011 року та стягнення заборгованості з доплати за вислугу років позивачем не підтверджені, колегія суддів погоджується, що позов у цій частині не може бути задоволений.

Простій у період з 01 по 20 січня 2011 року стався внаслідок незалежних від відповідача обставин, які пов'язані з аварійними ситуаціями, що є загальновизнаною обставиною, а тому підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди суди не вбачили.

Суди обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволенні позову. Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.