Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Харківська регіональна філія державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсними рішень виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 446 від 13 вересня 1994 року їй було виділено у довічне спадкове володіння земельну ділянку площею 1200 кв.м. із земельного фонду Малоданилівської селищної ради під індивідуальне будівництво у АДРЕСА_1. Відповідно до довідки Харківського регіонального філіалу ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» № 979-02 від 25 жовтня 2006 року за нею зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності 27 жовтня 1994 року за № 305.

Проте рішенням Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 690 від 13 грудня 1995 року скасовано рішення цієї ж селищної ради № 446 від 13 вересня 1994 року у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від спірної земельної ділянки, хоча такої відмови вона не надавала.

У зв'язку з цим просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 149 від 11 квітня 1995 року про виділення у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 690 від 13 грудня 1995 року; визнати недійсним державний акт на ім'я ОСОБА_2 від 28 лютого 1996 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 за 15 тис. грн., укладений 28 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати недійсним державний акт на ім'я ОСОБА_3 та стягнути з Малоданилівської селищної ради судові витрати, витрати на правову допомогу та моральну шкоду у сумі 15 тис. грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 149 від 11 квітня 1995 року та № 690 від 13 грудня 1995 року. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР-10-00-025216 на ім'я ОСОБА_2 від 28 лютого 1996 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 під № 504. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсними рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 149 від 11 квітня 1995 року, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР-10-00-025216 на ім'я ОСОБА_2 від 28 лютого 1996 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 під № 504 та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати

питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.