Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 9 червня 2007 року ОСОБА_7 позичив у неї кошти у розмірі 900 тис. грн., зі строком повернення до 9 червня 2008 року, про що було складено розписку. Із закінченням терміну позики, вона звернулася до ОСОБА_7 за поверненням боргу, однак останній відмовився повернути позичені кошти, посилаючись на відсутність коштів.

У зв'язку з цим позивач просила стягнути солідарно з відповідачів борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 323 090 грн., 3% річних за весь час прострочення у сумі 82 627 грн. 40 коп., проценти за користування позикою у сумі 352 141 грн. 40 коп., а всього 1 757 858 грн.

У липні 2011 року ОСОБА_8 подала зустрічний позов про визнання недійсним договору позики укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у формі розписки від 9 червня 2007 року.

рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на її користь солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 323 090 грн., 3% річних у розмірі 82 627 грн. 40 коп., всього на загальну суму 1 405 717 грн. 40 коп. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та матеріального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення її зустрічного позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам судові рішення у даній справі не відповідають.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_6 та стягуючи на її користь солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 борг за розпискою від 9 червня 2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що договір позики було укладено між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_8 та саме в інтересах сім'ї і ці кошти було використано для потреб сім'ї.

Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_8 ґрунтувала свої доводи на замовчуванні фактів, встановлених у судових рішеннях, якими відмовлено ОСОБА_7 в визнанні спірних коштів його особистою власністю у зв'язку із невизнанням цього факту самою ОСОБА_8

За таких обставин, судами правильно встановлено, що отримані ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 900 тис. грн. за договором позики від 9 червня 2007 року були витрачені останнім в інтересах сім'ї, а тому зазначені кошти підлягають стягненню з обох із подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Однак, суди стягуючи спірні кошти з подружжя в солідарному порядку, не звернули увагу на те, що ч. 4 ст. 65 та ч. 2 ст. 73 СК України не покладено солідарного обов'язку на відповідачку за зобов'язаннями її чоловіка, а вона може відповідати часткою майна у спільній сумісній власності подружжя за умови, що договір був укладений в інтересах сім'ї, а одержане за договором використане на її потреби у разі покладення стягнення на майно.

Судами правильно встановлено, що борг подружжя складає 1 323 090 грн. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 82 627 грн. 40 коп., а всього на загальну суму 1 405 717 грн. 40 коп. З огляду на це, кожний з відповідачів зобов'язаний повернути позивачу борг у розмірі по 702 858 грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин судові рішення в частині стягнення з відповідачів суми боргу у солідарному порядку слід змінити, стягнувши з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 борг у рівних частинах з кожного.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 борг у розмірі по 702 858 грн. 70 коп. (сімсот дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім гривень 70 коп.) з кожного.

У решті - судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.