Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Нагорняка В.А., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_4 - про стягнення коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк») на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2010 року нею у Центральному відділенні Філії Запорізьке регіональне управління ПАТ «ПриватБанк» було замовлено фінансову послугу по здійсненню грошового переказу з використанням платіжної системи «Вестерн Юніон», оформлено відповідну форму-заяву, прийняту до виконання службовою особою відділення ПАТ «ПриватБанк», внесено кошти в сумі 1 475 доларів США для їх переказу та сплачено 600 грн. 36 коп. комісії за здійснення переказу. Одержувачем грошового переказу позивач зазначила третю особу ОСОБА_4, місцем одержання переказу - місто Котону в країні Бенін, Західна Африка.

Наступного дня вона дізналася через веб-сайт «Вестерн Юніон», що грошовий переказ отримано 27 січня 2010 року ОСОБА_4 у місті Котону в країні Бенін. Проте, станом на 27 січня 2010 року одержувач коштів ОСОБА_4 за межі України не виїжджав та не міг одержати у місті Котону в країні Бенін грошовий переказ.

29 січня 2010 року вона звернулася до Центрального відділення Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «ПриватБанк» із заявою про повернення коштів за замовленим переказом, проте листом від 23 березня 2010 року відповідач відмовив їй у поверненні коштів за переказом, обґрунтовуючи відмову тим, що компанія «Вестерн Юніон» запевняє в одержанні переказу саме ОСОБА_4 у місті Котону в країні Бенін.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто із ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 11 755 грн. 75 коп. основного переказу та 600 грн. 36 коп. комісійної плати за послуги з грошового переказу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 19 і гл. 7 розд. ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини, узагальнені доводи апеляційної скарги, мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

Проте зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не навів ніяких мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували доводи апеляційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 через партнера-агента компанії «Western Union» Центральне відділення Філії Запорізьке регіональне управління ПАТ «ПриватБанк» 27 січня 2010 року здійснено переказ грошових коштів у місто Котону в країні Бенін, Західна Африка в розмірі 1 475 доларів США.

ПАТ «ПриватБанк» при здійсненні грошових переказів через міжнародну платіжну систему «Western Union» виступав агентом і діяв від імені компанії «Western Union» відповідно до договору від 27.12.2002 року б/н, який передбачає участь у міжнародній платіжній системі «Western Union», зареєстрованого Національним банком України (реєстраційне свідоцтво від 20.03.2006 року № 63). Приватбанк має письмовій дозвіл Національного банку України на весь перелік валютних операцій та має право здійснювати грошові перекази за межі України, банківську ліцензію від 29.07.2009 року № 22 та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення операцій від 21.09.2009 року № 22-3.

Умовами вказаної угоди від 27 грудня 2002 року, зокрема, пунктами 1.8., 1.9, 2.2. угоди передбачено, що ПАТ «ПриватБанк» надає послуги з грошових переказів під маркою «Western Union» в кожному пункті приймання платежів, підконтрольному ПАТ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися у встановлений термін у відповідності із законом та договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилаючись на вимоги ст. 526, 615 ЦК України, виходив з того, що послуги з грошового переказу належним чином відповідачем не надано, умови угоди про переказ грошових коштів їх одержувачу або повернення переказу відправнику у випадку, якщо грошовий переказ не був виплачений одержувачу, не виконано.

Вважаючи доведеним той факт, що одержувач коштів ОСОБА_4 станом на 27 січня 2010 року не виїжджав за межі України та не міг у зв'язку з цим одержати грошовий переказ у місті Котону в країні Бенін, Західна Африка, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не зазначили в мотивувальній частині оскаржуваних рішень, якими допустимими та належним доказами підтверджується ця обставина.

З долученої до матеріалів справи ксерокопії листа Державної прикордонної служби України №253/к-1403 від 15.04.2010 року вбачається, що відсутність у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» інформації про перетинання державного кордону України ОСОБА_4 у період з 01.01.10 по 01.02.10 не спростовує факту перетинання ним державного кордону України взагалі (а.с. 9).

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на недоведеність позовних вимог, зазначав в апеляційній скарзі, що згідно повідомлення компанії «Western Union» у місці отримання грошового переказу (місто Котону в країні Бенін, Західна Африка) отримувачем була надана повна інформація для отримання суми переказу, яка була зазначена особисто позивачем ОСОБА_3 у формі-заяві на переказ коштів від 27.01.2011 року, в тому числі і контрольний номер з 10 знаків, який відповідач знати не міг і, таким чином, переказ могла отримати лише особа, якій позивач, крім іншої інформації, повідомив і цей номер.

Усупереч вимогам ст.ст. 212, 214, 315 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на доводи апеляційної скарги та не встановив, за якими ознаками, зазначеними позивачем у формі-заяві на переказ коштів від 27.01.2011 року, мали ідентифікувати особу, якій призначався переказ, у пункті його отримання (місто Котону в країні Бенін, Західна Африка) та чи відповідають цим ознакам відомості, надані особою, якій фактично було виплачено переказ (заява про отримання коштів, посвідчення особи тощо). Судом також не встановлено та не дано оцінку тому факту, яким чином отримувачу переказу у Беніні став відомий контрольний номер переказу, який складається з 10 цифр і який згідно доводам апеляційної скарги міг бути відомий лише відправнику коштів, тобто позивачеві.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповноту перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, порушення норм процесуального права, що в свою чергу, призвело до поверхового та неправильного вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2012 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.