Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К. Савченко В.О.

Умнової О.В. Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок злочину за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні стосовно нього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України (розбій). Винними діями засуджених йому було завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. У ході слідства вони відшкодували потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 700 грн. та моральну шкоду у сумі 2 тис. грн. Враховуючи те, що позивач оцінює моральну шкоду завдану йому діями відповідачів у розмірі 20 тис. грн., просить стягнути з них цю суму солідарно.

рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 8 тис. грн. моральної шкоди та 500 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримані тілесні ушкодження призвели до моральних страждань позивача, втрати його життєвих зв'язків та необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Визначаючи розмір грошового відшкодування районним судом було враховано те, що відповідачі добровільно відшкодували потерпілому 2 тис. грн. під час провадження у кримінальній справі.

Проте повністю з таким висновками суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, стосовно ОСОБА_3

Судово-медичним висновком № 31 від 26 січня 2011 року встановлено, що внаслідок вчинення насильницьких дій відповідачів у позивача виявлені садна чола, тильної лівої кістки, синці повік правого ока, лівого ліктя, підвивих 5 верхнього лівого зуба, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, перелом 8 лівого ребра, яки належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Крім того, у позивача виявлені наявність на слизових оболонках очей крапковий крововилив, яки опосередковано вказує на те, що незадовго до обстеження спостерігались прояви асфіксії, що зазвичай є проявом "удушення".

Вироком у кримінальній справі, який є преюдиційним для даної справи, встановлено, що за відсутності цивільного позову підсудні добровільно відшкодували потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 700 грн. та моральну шкоду у сумі 2 тис. грн.

Крім того, у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_3 про відсутність претензій майнового характеру до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 27).

Частиною 5 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що моральна шкода позивачеві була відшкодована під час досудового слідства у кримінальній справі, у нього відсутні правові підстави вимагати відшкодування моральної шкоди вдруге, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди суперечить ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Зважаючи на це у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

У порушення ст. ст. 213- 214 ЦПК України судом першої інстанції застосована правова норма, яка не підлягає застосуванню до цих правовідносин, а апеляційним судом, під час перегляду рішення, цього не виявлено та не виправлено.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 174, 336, 341 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення. У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.