Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Нагорняка В.А.,

Гончара В.П., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позивач посилався на те, що з 16 січня 1999 року він перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_5

Позивав зазначав, що з липня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у спірній квартирі, тобто більш ніж три роки, витрати по утриманню квартири не несуть. Відповідачка з сином проживає за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1.

Посилаючись на вказані обставини та на ст. ст. 71, 72 ЖК України, позивач ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги.

У подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив залишити без розгляду позов у частині вимог до ОСОБА_5

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишено без розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_3 є наймачем спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яка була надана йому на підставі ордеру від 10 липня 1989 року, як учаснику бойових дій, інваліду II групи.

16 січня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після реєстрації шлюбу відповідачка ОСОБА_4 вселилася у спірну квартиру і з 26 січня 2000 року з сином зареєстровані в ній.

Судами також встановлено, що після припинення шлюбних відносин у липні 2008 року відповідачка ОСОБА_4 залишила спірну квартиру й не проживає в ній понад встановленого законом строку, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, актом Дільниці №2 КП ЖКС «Портофранковський» від 21 липня 2011 року та свідченнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також визнається відповідачкою ОСОБА_4.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано, рішення суду набрало законної сили 20 грудня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання ОСОБА_10 такою, що втратила право користування спірною квартирою немає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_10 без поважних причин не проживає у спірній квартирі з липня 2008 року, тобто понад встановленого законом строку, особистих речей в квартирі немає, обов'язків по утриманню квартири не несе.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 цього Кодексу передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) (із змінами внесеними постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах № 15 від 25.05.1998 року (v0015700-98) та № 7 від 30.05.2008 року (v0007700-08) ) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) » у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 залишала спірну квартиру у липні 2008 року добровільно, її особистих речей у квартирі немає, обов'язків по утриманню квартири вона не несе.

Крім того, після залишення спірної квартири ОСОБА_4 повернулася проживати до матері у квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві спільної власності, працевлаштувалася у м. Києві й працює там до теперішнього часу, її син навчається в навчальному закладі у м. Києві, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями паспорту на її ім'я та трудової книжки.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 втратила право на користування спірним житлом, оскільки не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.