826/315/15 - 14.12.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса") звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві) про:

- визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо неприйняття рішення про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 1846499,83 грн. у формі Висновку та його направлення ГУ ДКСУ у м. Києві для здійснення повернення вказаної суми коштів з бюджету ТОВ "Дієса" у встановлений чинним законодавством строк;

- зобов'язання Митниці підготувати Висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 1846499,83 грн. та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами ГУ ДКСУ у м. Києві;

- зобов'язання ГУ ДКСУ у м. Києві вчинити дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів після отримання від Митниці Висновку про повернення надмірно сплачених ТОВ "Дієса" митних платежів та інших передбачених законодавством необхідних документів відповідно до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) (далі - Прядок № 618).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо неприйняття рішення про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 1846499,83 грн. у формі Висновку та його направлення ГУ ДКСУ у м. Києві для здійснення повернення вказаної суми коштів з бюджету ТОВ "Дієса" у встановлений чинним законодавством строк. Зобов'язано Митницю підготувати Висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 1846499,83 грн. та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами ГУ ДКСУ у м. Києві. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована серед іншого тим, що під час звернення ТОВ "Дієса" з відповідною заявою про повернення коштів позивач всупереч вимогам положень Порядку № 618 (z1097-07) не надав документів, які підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Дієса" просила залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Спростовуючи доводи касаційної скарги, позивач серед іншого зазначає про те, що відмова Митниці не містить жодних посилань на подання неповного пакету документів, а підтвердженням надмірно сплачених платежів на загальну суму 1846499,83 грн. на підставі скасованих рішень відповідача є дані, які містяться у долучених до заяви митних деклараціях (графа 47).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник позивача заперечив проти касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що протягом 2013-2014 років під час митного оформлення товарів, імпортованих ТОВ "Дієса", Митниця за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість ввезених на територію України товарів визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу (МК) України.

Задекларовані товари випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до Державного бюджету України мита та податку на прибуток на загальну суму 1846499,83 грн.

Рішення про коригування митної вартості товарів оскаржені та скасовані в судовому порядку, що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили.

10 листопада 2014 року позивач звернувся до Митниці та ГУ ДКСУ у м. Києві із заявами про повернення надмірно сплачених коштів за митними деклараціями від 30 травня 2014 року № 100260000/2013/104234, від 12 червня 2014 року № 100270000/2013/201667, від 07 серпня 2013 року № 100260000/2013/109015, від 15 серпня 2013 року № 100260000/2013/109592, від 21 серпня 2013 року № 100260000/2013/109980, від 20 серпня 2013 року 100260000/2013/109917, від 07 серпня 2013 року № 100260000/2013/109014, від 07 листопада 2013 року № 100260000/2013/114935, від 21 серпня 2013 року № 100260000/2013/109977, № 100260000/2013/116506, від 09 серпня 2013 року № 100260000/2013/109186, від 06 серпня 2013 року № 100260000/2013/108901, від 14 жовтня 2013 року № 100260000/2013/113395, від 13 листопада 2013 року № 100260000/2013/115308, від 18 лютого 2014 року № 100260000/2013/134427, від 18 лютого 2014 року № 100260000/2013/134429.

19 листопада 2014 року ГУ ДКСУ у м. Києві листом № 05-08/3148-17496 заяву позивача залишило без виконання.

18 грудня 2014 року Митниця листом № 404/6/26-70-25-04 у задоволені заяви позивача відмовила.

Вважаючи дії Митниці щодо відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно сплачених коштів незаконними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності відмови у поверненні позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 1846499,83 грн.

Суд касаційної інстанції такий висновок судів вважає передчасним з огляду на наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 618 (z1097-07) , на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) , положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи та прийняття рішення по суті спору визначили належний спосіб захисту прав та інтересів позивача. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції Митниці віднесено обов'язок підготовки та передачі ГУ ДКСУ у м. Києві висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів згідно з вимогами Порядку № 618 (z1097-07) .

Водночас, судами попередніх інстанцій не враховано, що Митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана діяти на підставі, у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством України, зокрема Порядком № 618 (z1097-07) .

Констатуючи, що Митниця під час розгляду заяви позивача про повернення коштів та відмовляючи у її задоволенні діяла неправомірно, суди попередніх інстанцій не встановили, чи додано позивачем до такої заяви обов'язковий перелік документів згідно з викладеними положеннями норм чинного законодавства України, зокрема документ, що підтверджує суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, на підставі яких Митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана прийняти відповідне рішення - підготувати і подати висновок або обґрунтовано відмовити у прийнятті такого.

На вказане суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не спростували доводи відповідача щодо відсутності необхідного переліку документів згідно з Порядком № 618 (z1097-07) , зокрема документів, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Отже, судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно надати оцінку діям відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів в частині задоволеного позову підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в частині задоволеного позову скасувати, справу направити у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.