Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Нагорняка В.А.,

Гончара В.П., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за касаційними скаргами виконуючого обов`язки прокурора Волинської області на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року та Луцької міської ради на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року,

У квітні 2011 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, просили визнати за ними право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Посилались на те, що 1 липня 2008 року ОСОБА_5 уклав договір оренди земельної ділянки, загальною площею 96 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 21 серпня 2008 року дозволено ОСОБА_5 провести будівництво кафе за цією адресою та присвоїти вказаному об'єкту поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області ОСОБА_5 було видано дозвіл на виконання робіт, після чого було виготовлено робочий проект кафе.

За висновком санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька та Луцького району проект кафе відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (4004-12) та Положенню про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні (1109-99-п) .

За висновком ГУ МНС України у Волинській області № 04/5845 проектна документація на будівництво вказаного кафе відповідає нормативно-правовим актам.

При проведенні інвентаризації і виготовленні технічного паспорту комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» було виявило невідповідність проектної документації здійсненому будівництву.

15 грудня 2009 року укладено договір дарування незавершеного будівництвом кафе між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а 3 серпня 2009 року - договір про інвестиційну діяльність.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 4 квітня 2011 року зобов`язано ОСОБА_5 передати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 документацію для введення кафе в експлуатацію.

Позивачі у позовній заяві просили суд визнати за ними право власності за кожним окремо на Ѕ частину самочинного будівництва.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 червня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину самочинного будівництва: кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за кожним.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року відмовлено Луцькій міській раді у поновленні строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року, відмовлено в задоволенні заяви прокурора м. Луцька про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду від 3 червня 2011 року.

У касаційній скарзі виконуючий обов`язки прокурора Волинської області просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Луцька міська рада просить скасувати ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Луцької міської ради підлягає задоволенню, а касаційна скарга виконуючого обов`язки прокурора Волинської області підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Рішення суду ухвалене 3 червня 2011 року.

Відповідно до положень ст. 222 ЦПК України, копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Копія судового рішення сторонам не направлялась.

7 жовтня 2011 року Луцька міська рада звернулась до суду із заявою про видачу копії судового рішення.

Звертаючись до апеляційного суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, представник Луцької міської ради посилався на те, що копія судового рішення на адресу міської ради не направлялась, копію рішення було отримано представником лише 10 жовтня 2011 року, проте апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув, безпідставно відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року постановлена із порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню із направленням питання щодо прийняття апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Натомість ухвала Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2011 року та ухвала апеляційного суду апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року є законними і обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України, однією з підстав для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У заяві про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами прокурор міста Луцька посилався на те, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» побудоване не на орендованій ОСОБА_5 для обслуговування кафе земельній ділянці, а поруч із нею.

Проте, як вірно встановлено судами, такі обставини були відомі заявнику на час розгляду справи, що підтверджується матеріалами технічної та дозвільної документації, а також перевірялись судами під час розгляду справи.

Відповідно ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Луцької міської ради задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Волинської області відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.