Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2013 року,

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором кредиту від 29 серпня 2007 року щодо своєчасного його погашення, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на 20 березня 2013 року складає 45 825 грн. 47 коп., яка підлягає стягненню на користь банку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 2 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2013 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитну заборгованість у розмірі 24 668 грн. 52 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2013 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначені вимоги закону судами дотримані не були.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з вини відповідача, який належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань, виникла кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку з урахуванням зменшеного розміру пені та штрафу. Також судами зазначено про домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Судом установлено, що 29 серпня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою позичальника, на підставі якої отримав кредит у сумі 3 360 грн. зі сплатою 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань виникла кредитна заборгованість, розмір якої згідно з розрахунком позивача становить 45 825 грн 47 коп., з яких 3 360 грн - сума заборгованості за кредитом, 18 658 грн 79 коп. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 905 грн 52 коп. - заборгованість за комісією, 20 242 грн 80 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 2 158 грн 36 коп. - штраф (процентна складова).

Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що кредитні відносини із відповідачем регулюються Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), які були надані останньому у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із заяви ОСОБА_3 вбачається, що банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 3 360 грн. строком до 29 серпня 2008 року включно зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 82 грн 32 коп. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 560 грн в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в обумовлених у заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт). Погашення заборгованості мало здійснюватися щомісячно у період з 15 до 20 числа кожного місяця у розмірі 381 грн 11 коп. (а.с. 3).

Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції послався на Умови і правила надання банківських послуг, копію яких було додано банком до позовної заяви, та така копія знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5-14), відповідно до п. 1.7.31 яких строк позовної давності складає 50 років.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також послався на Умови і правила надання банківських послуг від 21 березня 2006 року, у п. 6.5 яких зазначено, що строк позовної давності становить 5 років.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 заперечував проти того, що він був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, в матеріалах справи відсутні докази того, що останній з Умовами і правилами надання банківських послуг був ознайомлений, відсутній екземпляр Умов, який був би підписаний відповідачем, а суди першої й апеляційної інстанцій посилались, обґрунтовуючи прийняті рішення, на різні Умови і правила надання банківських послуг, в яких по різному визначено строк позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій ухвалено на припущеннях.

У порушення положень ст. 10 ЦПК України суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України суди попередніх інстанцій доводів та заперечень сторін належним чином не перевірили; не з'ясували умови надання відповідачу кредитних коштів та не визначились зі строком позовної давності.

Таким чином, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених рішень суду із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2013 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.