Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в особі Центрального відділення м. Сімферополя, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергостройресурс» про стягнення коштів, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергостройресурс» про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 08 червня 2012 року,

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та ТОВ «НВП «Енергосройресурс» 19 листопада 2007 року укладено договір № 19 про наміри, відповідно до умов якого сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1, що належить на праві власності ТОВ «НВП «Енергостройресурс» та являється предметом застави за кредитним договором № 33S від 24 квітня 2006 року, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ «НВП «Енергостройресурс». На виконання зобов'язань ОСОБА_1 платіжним дорученням № 2 від 20 листопада 2007 року на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Енергобудсервіс» було перераховано 113 340 грн. У свою чергу ТОВ «НВП «Енергостойресурс» на адресу банку направлено платіжне доручення про погашення кредитних зобов'язань по договору № 33S від 24 квітня 2006 року у розмірі 111 915 грн. Однак банк відмовився прийняти до виконання дане платіжне доручення, що сприяло неможливості подальшого укладення договору купівлі-продажу автомобіля, що передбачалося договором про наміри. ОСОБА_1 звернувся до банку з вимогою повернути гроші, на що банк відповів відмовою. У подальшому банк спрямував кошти на погашення заборгованості ТОВ «НВП «Енергобудсервіс» по кредитному договору № 44OS від 25 травня 2007 року. На думку позивача вказаними діями допустив порушення його прав, визначених ч. 3 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068, ст. ст. 1089, 1090, 1091 ЦК України.

Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк», безпідставно отримані кошти у розмірі 113 340 грн., пеню за відмову повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 11 334 грн., відсотки за користування коштами 37 380 грн. 26 коп.

У травні 2010 року ПАТ «Марфін Банк» звернулося із зустрічним позовом посилаючись на те, що договором про наміри № 19 від 19 листопада 2007 року та додатковою угодою до нього порушуються права банку, як заставодержателя, а передача предмета застави ОСОБА_1 є порушенням вимог п. 1.13, 2.3.7 договору застави транспортного засобу від 24 квітня 2006 року. У зв'язку з цим просило визнати недійсними договір про наміри № 19 від 19 листопада 2007 року та додаткову угоду до нього, зобов'язати ОСОБА_1 передати автомобіль ТОВ «НВП «Енергостройресурс», стягнути з останнього на користь ОСОБА_2 113 340 грн. та визнати його недобросовісним набувачем за названим договором про наміри.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з ПАТ «Марфін Банк» на користь ОСОБА_1 суму сплачених коштів у розмірі 113 340 грн., пеню у розмірі 11 334 грн., відсотки за користування грошима у розмірі 37 380 грн. 26 коп., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 134 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні зустрічного позову банку відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 08 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Марфін Банк», третя особа - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергостройресурс» про стягнення коштів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» в рахунок відшкодування судових витрат - 810 грн. 27 коп. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати

питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 08 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.