Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: садівниче товариство «Хімік» про визнання права власності на недобудований садовий будинок та господарські споруди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року,

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 05 грудня 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який у 1989 році вступив у члени СТ «Хімік», після чого йому у користування згідно протоколу загальних зборів товариства від 06 червня 1989 року за № 1 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. за АДРЕСА_1 З 1990 року позивачка та її чоловік розпочали на вищевказаній земельній ділянці будівництво садового будинку, яке на даний час не завершене. Крім будинку на земельній ділянці також побудовано цегляний гараж площею 22,8 кв.м., веранду площею 9,2 кв.м., відкриту веранду площею 2,4 кв.м., ганок площею 1,9 кв.м., сарай площею 5,1 кв.м., вбиральню площею 3,1 кв.м. 16 травня 1996 року ОСОБА_3 приватизував надану йому у користування земельну ділянку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, а у 2007 році він на підставі договору дарування від 09 березня 2007 року подарував її своїй дочці від першого шлюбу ОСОБА_2 Даний договір вважає незаконним, оскільки право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 ОСОБА_3 набув під час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, отже земельна ділянка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на ѕ частини земельної ділянки, ѕ частини садового будинку та відповідних надвірних будівель і споруд, а також на ѕ частини земельних насаджень.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.