Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Добропіллявугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України в м. Добропілля Донецької області, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі - ДП «Добропіллявугілля») на рішення апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду у ДП «Добропіллявугілля». 24 липня 1995 року під час виконання трудових обов'язків із ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого отримав травму голови. Згідно довідок медико-соціальної експертної комісії від 30 березня 2004 року його визнано інвалідом 3-ї групи й встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково. Вважаючи, що йому завдано моральної шкоди, просив стягнути з відповідача на його користь 80 тис. грн. для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено стягнути з ДП «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_3 2 550 грн. для відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ДП «Добропіллявугілля», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_3 отримав виробничу травму 24 липня 1995 року, висновком МСЕК від 20 листопада 1995 року йому первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, а до суду звернувся з порушенням вимог ст. 233 КЗпП України.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила).

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст. 233 КЗпП України). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З набранням чинності ЦК України (435-15) 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України).

Апеляційний суд, переглядаючи справу, правильно виходив із того, що на вказані правовідносини, які виникли 20 листопада 1995 року, розповсюджується дія ЦК України в редакції 1963 (1540-06) року, відповідно до ст. 83 якого позовна давність не розповсюджується на вимоги позивача, оскільки вони випливають з порушення особистих немайнових прав, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу саме підприємством, при цьому визначив розмір відшкодування відповідно до п. 11 Правил.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 337 ЦПК України, суд відхиляє скаргу та залишає рішення без змін, якщо визнає, що воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.