Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі - КП «Сімферопольське МБРТІ»), Бюро приватизації м. Сімферополя, про визнання дублікату свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син - ОСОБА_5 - помер. Останній був зареєстрований за її адресою: АДРЕСА_1. Квартира не була у приватній власності, оскільки не була зареєстрована в органах БТІ. Вважала, що її син не міг відчужити 1/6 частину квартири ОСОБА_4, оскільки не був власником частини нерухомого майна; державні органи незаконно оформили право власності за відповідачкою. У зв'язку із цим позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсними: дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 25 січня 2011 року ОСОБА_4; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 березня 2011 року за реєстром № 3-619 на 1/12 частину спірної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори 22 березня 2011 року за реєстром № 3-619, та скасовано державну реєстрацію права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, здійснену 31 березня 2001 року за ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дублікат свідоцтва про право власності на квартиру не може бути визнаний недійсним, оскільки оформлює лише виникнення права. Оформлення та видача свідоцтва про право власності за заповітом на користь ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, права ОСОБА_3 не є порушеними та не підлягають судовому захисту..

Скасовуючи рішення суду та ухвалюючи нове, яким позов задоволено в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, апеляційний суд виходив із того, що правочин, яким є прийняття спадщини щодо спірної частини квартири, не може укладатися, оскільки право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, набутої унаслідок приватизації, за життя не було зареєстровано за ОСОБА_5, відповідно, підлягає також скасуванню державна реєстрація права власності на 1/12 частину спірної квартири за ОСОБА_4

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_3 (а.с. 12. 17).

22 червня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт, за яким належну йому частку у квартирі АДРЕСА_1 заповідано ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно розпорядження органу приватизації № 893 від 17 жовтня 2006 року здійснено приватизацію квартири АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на цю квартиру на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності (а.с. 97).

25 січня 2011 року ОСОБА_4 видано дублікат свідоцтва про право власності на вище зазначену квартиру. 12 березня 2011 року КРП «Сімферопольське МБРТІ» на підставі цього дублікату зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину вказаної квартири (а.с. 99-100).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Таким чином, реєстрація права власності на 1/6 частину спірної квартири за ОСОБА_5 була проведена відповідно до норм чинного законодавства та до моменту прийняття ОСОБА_4 спадщини за заповітом.

22 березня 2011 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/12 частину спадкового майна - квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оформлення та видача свідоцтва про право власності за заповітом на користь ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, права ОСОБА_3 не є порушеними. Рішення суду відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.