Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Коломийської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2012 року,

У вересні 2010 року Коломийська міська рада Івано-Франківської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва.

Посилалась на те, що ОСОБА_4 самочинно побудувала господарську споруду з гаражем по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 самочинно здійснила добудову до будинку по АДРЕСА_2. Зазначені самовільні будівництва здійснені з порушенням визначеного порядку передбаченого чинним законодавством України.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2012 року, позов Коломийської міської ради Івано-Франківської області задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок знести самочинну збудовану будівлю та гараж по АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинну добудову до будинку по АДРЕСА_2.

Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення в частині знесення будівель, споруджених нею, просить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов Коломийської міської ради Івано-Франківської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що будівництво об'єктів нерухомості, яке проведено відповідачами, є самочинним, а відтак підлягає знесенню.

Проте, з такими висновками судів повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 самочинно побудувала господарську споруду з гаражем по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 самочинно здійснила добудову до будинку по АДРЕСА_2.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно постанови міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Коломия від 21 серпня 2007 року № 71 на ОСОБА_4 накладено штраф за самовільне будівництво господарської споруди з гаражем (а. с. 5).

Згідно постанов міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Коломия від 17 червня 2008 року № 61/3 та від 31 січня 2011 року № 58 на ОСОБА_3 накладено штраф за самовільне проведення добудови до будинку та самовільне будівництво житлового будинку (а. с. 46, 87).

Задовольняючи позов та покладаючи на відповідачів обов'язок по знесенню самочинного будівництва, суди виходили з самого факту будівництва без належного дозволу.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Коломийської міської ради народних депутатів від 18 вересня 1991 року ( а.с. 77) ОСОБА_3 надано дозвіл на здійснення добудови до належного їй житлового будинку та видано будівельний паспорт на будівництво господарських будівель ( а.с. 48-49).

Крім того, у справі наявна копія плану добудови до веранди ( а.с. 78-80), де конкретно зазначені дата початку та закінчення будівництва.

З огляду на таке, суди не взяли до уваги те, що ст. 376 ЦК України, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

Задовольняючи позов, суд у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з'ясував питання щодо можливості здійснення відповідачами відповідної перебудови, зведених ними споруд у відповідності до державних норм та будівельних правил, за умови наявності дозвільних документів на будівництво та чи згодні вони, провести таку перебудову.

Крім того, судом не перевірено чи є майно, про знесення якого заявлено вимогу, об'єктом самочинного будівництва та чи можуть застосовуватись до такого майна положення ст. 376 ЦК України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у порушення ст. 303 ЦПК України, на вказане не звернув уваги і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.