Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді: Луспенника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення з-під арешту автомобіля, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 1 березня 2012 року,

У березні 2010 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 5 березня 2008 року на підставі кредитного договору було надано кредит ОСОБА_4 у сумі 25 тис. дол. США строком з 5 березня 2008 року по 4 березня 2014 року з відсотковою ставкою у розмірі 13%. У забезпечення зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу, автомобіля марки «MAZDA». За заявою банку, як обтяжувала, реєстраційний запис про приватне обтяження даного автомобіля за № 17367482 внесено до Державного реєстру обтяження рухомого майна. 20 жовтня 2008 року міським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу у розмірі 346 700 грн. та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4

Позивач вважає, що в силу застави як кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати вартість заставленого майна переважного права перед іншими кредиторами.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2011 року позов задоволено частково. Звільнено з-під арешту, накладеного 20 жовтня 2009 року міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, автомобіль марки «MAZDA», модель 3 SDN AT, тип легковий седан-В, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, колір фіолетовий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1, та повернуто указаний автомобіль законному власнику ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 1 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений ст.ст. 572-597 ЦК України (435-15) , Законом України «Про заставу» (2654-12) , Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (1255-15) .

Судами установлено, що 5 березня 2008 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір.

Згідно із умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 25 тис. дол.. США на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення 4 березня 2014 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу від 5 березня 2008 року, відповідно до умов якого для забезпечення повного та своєчасного виконання заставодавцем боргових зобов'язань за кредитним договором заставодевець надала у заставу придбаний автомобіль.

Судами також установлено, що у ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором не погашена і станом на 15 грудня 2011 року складає 9 848,86 дол. США.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Судами також установлено, що постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 20 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу 346 700 грн. та накладено арешт на усе майно, у тому числі і на спірний автомобіль, що належить ОСОБА_4 із забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить в межах суми боргу.

За заявою відповідача по справі, як обтяжувала, запис про публічне обтяження- арешт усього нерухомого майна, у тому числі і спірного автомобіля унесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна 22 жовтня 2009 року.

Судами також установлено, що на сьогоднішній день указаний автомобіль переданий відповідачем на зберігання Закарпатській філії приватного підприємства «Нива - В.Ш.» та знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Проектна, буд. 1.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, про арештоване майно боржника знаходиться у заставі, роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов обґрунтованого висновку про те, що автомобіль, який перебуває у заставі слід звільнити з-під арешту, оскільки кредитні зобов'язання ОСОБА_4, забезпечені заставою, на сьогоднішній день не погашені. А відтак, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 1 березня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.