Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 15 березня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що 31 липня 2008 року ОСОБА_4 отримала від нього у позику 4000 грн. строком повернення до 31 жовтня 2008 року з виплатою 10% річних. Оскільки відповідач зобов'язань по поверненню коштів не виконує, просив задовольнити позов.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5296 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної республіки Крим від 15 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10% за користування позикою в сумі 1300 грн. та судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення апеляційного суду, стягнути з відповідача на його користь 12177 грн. 39 коп. У поданій ОСОБА_4 касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду і ухвалення нового про відмову в позові. Посилаються на порушення цим судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримані відповідачем за договором позики кошти повернуті, однак з ОСОБА_4 підлягають стягненню проценти за користування позикою в розмірі 1300 грн.

Повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо.

Згідно долученої до справи розписки, ОСОБА_4 31 липня 2008 року отримала від ОСОБА_3 4000 грн. із сплатою 10% в місяць за користування ними, які зобов'язалась повернути в строк до 31 жовтня 2008 року (а. с. 14).

В підтвердження виконання відповідачем зобов'язання по поверненню отриманих в позику коштів суд апеляційної інстанції послався на розписку видану ОСОБА_3 (а. с. 26).

Згідно цієї розписки, позивач отримав від відповідача в рахунок погашення боргу 27 жовтня 2008 року 3000 грн., 12 листопада 2008 року 700 доларів США, 4 грудня 2008 року 10806 грн.

Відхиляючи доводи позивача про те, що вказані кошти отримані ним за іншими борговими зобов'язаннями, та визнаючи їх необґрунтованими, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у справі є електрофотокопія розписки від 18 липня 2008 року, виданої ОСОБА_4 ОСОБА_3, згідно якої нею було отримано від останнього в борг 7500 грн. та 500 доларів США, які вона зобов'язалась повернути в строк до 18 жовтня 2008 року із сплатою 10% за користування ними в місяць.

ОСОБА_3 вказував, що ним була видана розписка про погашення ОСОБА_4 боргу, який виник у останньої на підставі саме цією розписки, а сплачені кошти, які перевищували суму боргу по ній, ним зараховані у сплату боргу по розписці від 31 липня 2008 року.

Суд апеляційної інстанції на порушення положень ст. ст. 212, 304 ЦПК України цих обставин не перевірив, долученій до справи електрофотокопії розписки від 18 липня 2008 року ніякої оцінки не дав, її відповідність оригіналу не встановлював, та не з'ясував, чи є її оригінал взагалі і у кого він знаходиться, а, відповідно, які наслідки таке тягне.

У випадку неможливості прийняття вказаної електрофотокопії розписки в якості доказу з підстав, передбачених ст. ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України, суд мав навести в рішенні відповідні мотиви.

Допущені апеляційним судом при розгляді справи порушення вказаних норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене цим судом рішення не може бути залишене в силі і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 15 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.