Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулько Б.І., Червинська М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 7 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд із указаним позовом, посилаючись нате, що між відповідачами укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу жилого приміщення АДРЕСА_1. Зазначене жиле приміщення, загальною площею 260,4 кв.м є об'єктом самочинного будівництва, зведеним без проектної документації та не прийнятим до експлуатації. Рішення Господарського суду м. Києва від 10 серпня 2010 року, яким визнано право власності ТОВ «ВЕП ВД-Побут» на спірну квартиру, скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2011 року. Продане за оспорюваним договором приміщення на момент укладання договору підлягало знесенню як об'єкт

самочинного будівництва згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року, яке набрало законної сили. Спірне жиле приміщення розташоване над кв. 115, що належить позивачу на праві власності, побудоване на даху будинку без проектної та дозвільної документації. Оспорюваний договір суперечить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, порушує вимоги діючого законодавства та права позивача, а тому позивач ставить питання про визнання його недійсним.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 7 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року, позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу жилого приміщення НОМЕР_3, яке розташоване у будинку під АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Виробничо- експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15 листопада 2010 року, недійсним. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність рішення суду апеляційної інстанції в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність рішення суду апеляційної інстанції в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами установлено, що 15 листопада 2010 року між ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу жилого приміщення АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно із умовами указаного договору відчужуване майно належить ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 10 серпня 2010 року, право приватної власності на яке зареєстровано у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 4 листопада 2011 року.

Право приватної власності ОСОБА_4 на жиле приміщення АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджується відповідною довідкою від 29 липня 2011 року (а.с. 89).

Згідно п. 2.1 договору продаж вчинено за 340 000 грн., які ОСОБА_4 16 листопада 2010 року перерахувала на рахунок ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут», що підтверджується випискою із банку (а.с. 118-119).

Згідно із рішенням Господарського суду м. Києва від 10 серпня 2010 року за ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» було визнано право власності на житлове приміщення НОМЕР_3 загальною площею 260,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-13).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2011 року рішення Господарського суду м. Києва від 19 серпня 2010 року у справі за позовом ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» до Головного управління житлового забезпечення КМДА, треті особи: КП «Житлоінвестбуд - УКБ» ТОВ «Фірма Доріс» про визнання права власності, скасовано, та у позові відмовлено (а.с. 21-23).

Судами також установлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року зобов'язано ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» та ТОВ «Фірма «Доріс» за власний рахунок відновити в попередній стан, як це було на момент прийняття будинку в експлуатацію, приміщення горища в секції № 5 над квартирами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу з горища усіх самовільно споруджених надбудов, стін та перекриттів та інших конструкцій квартири НОМЕР_3 (а.с. 24-28).

31 грудня 2003 року державною комісією було прийнято до експлуатації житловий комплекс по АДРЕСА_1 (в подальшому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 на 120 квартир. В секції

№ 5 запроектовано 7 надземних поверхів, будівництво квартири НОМЕР_3 над квартирами НОМЕР_1-НОМЕР_4 на восьмому поверсі проектом не передбачалось. Над сьомим поверхом в секції № 5 передбачено горище шатрового даху з експлуатованою покрівлею.

При цьому, відповідно до акту № 8 від 25 травня 2006 року ТОВ «Фірма «Доріс» передало, а ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» прийнято квартиру НОМЕР_3, загальною площею 260,4 кв.м по АДРЕСА_1, проте квартира на праві власності в БТІ м. Києва зареєстрована не була.

Таким чином, спірне приміщення було збудоване як горище багатоквартирного будинку та було допоміжним до передачі його у власність ТОВ «Виробничо-експлуатаційне підприємство «ВД-Побут» на підставі рішення Господарського суду, яке у подальшому було скасоване.

Позивач є власником квартири, яка розташована у зазначеному будинку під спірним приміщенням.

За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (v004p710-04) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, суди вірно встановили фактичні обставини справи, визначилися з відповідними правовими нормами, які підлягають застосуванню, дійшли до правильного висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання договору купівлі-продажу приміщення недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована

особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

А тому доводи касаційної скарги про те, що те, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу та його права спірним договором не порушено, спростовуються матеріалами справи, так як спірне приміщення є допоміжним, а відтак є об'єктом права спільної власності співвласників будинку, у тому числі і позивача.

Інші доводи касаційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 7 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.