6-19281св12 Про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих умов кредитного договору - 12.09.2012 Прийняття

У вересні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ПАТ «Альфа Банк», в якому просять визнати недійсними п.12 кредитного договору № 700007274, укладеного 21 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», п. 5.1 ст. 5 договору поруки № 700007274-П, укладеного 21 травня 2008 року між ОСОБА_4 з ПАТ «Альфа-Банк» та застосувати наслідки їх недійсності та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 липня 2011 року.

Посилалися на те, що 21 травня 2008 року позивач ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Альфа Банк» кредитний договір, п.12 якого передбачає, що судовий захист прав та законних інтересів за даним договором здійснюється Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до її регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою вказаного суду. З метою забезпечення вказаного кредитного договору, позивачем ОСОБА_4 21 травня 2008 року був усталений договір поруки №700007274-П, п. 5.1 ст.5, якого містить аналогічний порядок вирішення спорів. Вказані договори від імені банку були підписані ОСОБА_5, діючим на підставі доручення, однак ніяких документів, які б підтверджували його право укладати третейські угоди від мені банку надано не було. На момент укладання договору між сторонами не існувало спору. Крім того, у спірних третейських угодах не визначений конкретний предмет спору, який підлягає розгляду третейським судом. Крім того, позивачі не були ознайомлені з регламентом третейського суду. Згідно Регламенту третейського суду, судді третейського суду отримують гонорари з ВГО «Всеукраїнський фінансовий союз». Також позивачі не знали про те, що вони згідно регламенту третейського суду мають право самостійно обирати суддю. Таким чином, 22 липня 2011 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було ухвалено рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ «Альфа Банк» 233038 грн. 80 коп.

Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 3 квітня 2012 року рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих умов кредитного договору задоволено частково, визнано недійсним пункт 12 кредитного договору №700007274, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-банк» від 21 травня 2008 року, визнано недійсним пункт 5.1. статті 5 договору поруки № 700007274-П, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «Альфа-банк» від 21 травня 2008 року. Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення Постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 липня 2011 року залишено без розгляду та роз'яснено право на звернення до суду за місцем прийняття рішення від 22 липня 2011 року Постійним діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» в м. Чернігові. Стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 99 грн. 15 коп.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Альфа Банк» - Сунгурова О.В. порушує питання про скасування ухваленого рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, та просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали суду доказів на підтвердження того, що п. 12 кредитного договору та п. 5.1. ст. 5 договору поруки не відповідав їх внутрішній волі, а члени Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» є особами, які заінтересовані у результатах розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про невідповідність пункту 12 кредитного договору № 700007274, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-банк» від 21 травня 2008 року та пункту 5.1. статті 5 договору поруки № 700007274-П, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «Альфа-банк» від 21 травня 2008 року вимогам статті 203 ЦК України, оскільки сторони не маючи спору на момент укладення кредитного договору та договору поруки, прийняли рішення про передачу на майбутнє такого спору на розгляд конкретному третейському суду.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Частиною 1 ст. 12 Закону «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Статтею 14 Закону «Про третейські суди» передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Згідно ст. 18 Закону «Про третейські суди» третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Судом установлено, що 21 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа Банк» був укладений кредитний договір № 700007274, п. 12 якого передбачає, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони договору, в тому числі і розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою вказаного суду. Підписанням вказаного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором.

21 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір поруки № 700007274-П, зміст п. 5.1 ст. 5, якого аналогічний п. 12 кредитного договору .

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 липня 2011 року, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Отже, зі змісту третейського застереження, встановленого п. 12 кредитного договору та п.5.1.договору поруки, суд вбачає, що сторони на стадії укладення договору, включили до нього умову про розгляд спору в третейському суді, який може виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, і моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, згідно абз. 2. п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) банк не є споживачем.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Апеляційний суд на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про визнання недійсним п. 12 кредитного договору № 700007274, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа Банк» від 21 травня 2008 року, у зв'язку з тим рішення апеляційного суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 12 кредитного договору.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права, в межах позовних вимог, з урахуванням обставин по справі та думки сторін та наданих доказів.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишення в силі, як ухвалене згідно із законом та помилково скасоване апеляційним судом.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині скасування рішення третейського суду, апеляційний суд прийшов до правильного висновку та залишив без розгляду позовні вимоги в частині скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 липня 2011 року, оскільки діючим законодавством України передбачено розгляд таких заяв за місцезнаходженням третейського суду відповідно до Закону України «Про третейські суди» (1701-15) .

Керуючись п.5. ч.1. ст. 336, ст.ст. 339, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 3 квітня 2012 року в частині визнання недійсним п. 12 кредитного договору скасувати, а рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2011 року в цій частині залишити в силі. Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 3 квітня 2012 року в частині залишення без розгляду вимог щодо скасування рішення третейського суду залишити в силі.