Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до АКІБ «Укрсиббанк» про визнання припиненими правовідносини за договором поруки № 140594 від 11 вересня 2007 року, укладеного між ним та відповідачем.

Посилався на те, що після укладення договору поруки, АКІБ «Укрсиббанк» уклав з ТОВ «Тріумф» без його згоди додаткові угоди до Генерального договору, по зобов'язанням якого він виступав поручителем, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано припиненим договір поруки № 140594 від 11 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк».

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, діючи в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Банк-кредитор без погодження з поручителем змінив зобов'язання за кредитним договором у бік збільшення, а тому оспорюваний договір поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є припиненим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач як директор ТОВ «Тріумф» підписував додаткові угоди з Банком щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором, то він як фізична особа - поручитель також дав згоду на таке підвищення.

Однак, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 11 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Тріумф» укладено кредитний договір № 11213298000, згідно умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у валютах, вказаних у договорі в рамках ліміту, вказаного в базовій валюті, що дорівнює 1 518 000 грн.

11 вересня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір поруки № 140594 про поручительство перед кредитором за невиконання ТОВ «Тріумф» усіх його зобов'язань перед кредитором по кредитному договору № 11213298000 від 11 вересня 2007 року.

04 вересня 2008 року Банк без згоди позивача змінив відсоткову ставку за користування кредитом, збільшивши її з 14 % річних до 24 % річних, а за користування кредитними коштами за умови невиконання (або часткового виконання) п. 3.4.7 Генеральної угоди про надання кредитних послуг, процентна ставка була збільшена до 26 % річних, чим було збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_3 як фізичної особи-поручителя по кредитному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Якщо у договорі поруки не узгоджені умови щодо можливості зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки № 140594 від 11 вересня 2007 року, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під згодою розуміється як візування змін у кредитних договорах поручителем, так і одержання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями і т. д.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про згоду поручителя щодо змін у кредитному договорі щодо збільшення процентної ставки, то суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та належним чином оцінивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору поруки припиненим.

Не можна вважати фактичною згодою ОСОБА_3 як поручителя на збільшення розміру його відповідальності укладення ним від імені ТОВ «Тріумф», як директором товариства, додаткових угод про внесення змін до Генерального договору, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані погодження таких змін до кредитного договору ОСОБА_3, саме як фізичною особою - поручителем.

У зв'язку з викладеним, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки припиненим є таким, що суперечить вимогам ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України, підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.