Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 липня 2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза» (далі - ТОВ «Архбудекспертиза») укладено договір з додатками: №1 - анкетні дані учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх розміру, які він повинен здійснити; №2 - умови програми «Б.А.Н.К. Платинум».

Позивач вважав, що укладений договір суперечить вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, умови укладеного між сторонами договору по відношенню до нього є несправедливими й система, по якій діє відповідач, утворена на пірамідальній схемі, тому просив суд визнати договір від 20 липня 2011 року недійсним, стягнути з відповідача 4 187 грн. 49 коп., сплачених ним на виконання договору та 1 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2012 року, у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач підписав договір, який відображає посередницьку діяльність ТОВ «Архбудекспертиза» стосовно придбання ним автомобіля, що свідчить про досягнення між сторонами згоди за всіма його умовами. Крім того, позивач не надав доказів, що з боку відповідача ведеться нечесна підприємницька практика, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальної схеми, яка утворила дисбаланс договірних прав і обов'язків на його шкоду.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Архбудекспертиза» укладено договір №004106 з додатками: №1 - анкетні дані учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити та №2 - умови програми «Б.А.Н.К. Платинум», предметом якого є послуги, що надаються шляхом формування груп учасників, метою яких є придбання товару на умовах програми «Б.А.Н.К. Платинум» (п. 1.3 додатку №2). Позивач (учасник) одноразово сплатив вступний платіж у розмірі 1 350 грн., який являє собою узгоджені сторонами витрати адміністратора, пов'язані з включенням учасника до програми «Б.А.Н.К. Платинум», три загальні платежі, які включають чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає відповідну суму у позику чи здійснює оплату вартості товару та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Усього на виконання умов договору ОСОБА_3 сплатив 4 187 грн. 49 коп. Згідно з п.1.1 ст. 1 договору адміністратор, за згодою учасника, зобов'язався вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару: сформувати групу учасників, забезпечити її адміністрування, присвоїти і повідомити учаснику його код у групі; організовувати та проводити асигнаційні заходи, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та строки, передбачені договором та додатками до нього.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон (1023-12) установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Архбудекспертиза» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась оплата товару або надавалась відповідна сума у позику одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Б.А.Н.К. Платинум».

Отже, суди в порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, неповно з'ясували обставини справи, не дали належної правової оцінки доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та дійшли передчасного висновку, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, яка не порушує права ОСОБА_3, а діяльність ТОВ «Архбудекспертиза» з реалізації програми «Б.А.Н.К. Платинум» не є такою, що вводить споживача в оману та відмовили в задоволенні позову.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.