Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, розірвання попереднього договору та стягнення завдатку, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, у якому, з урахуванням уточнень, просив розірвати попередній договір від 10 квітня 2010 року, укладений між ним та ОСОБА_4, про забезпечення у майбутньому укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку АДРЕСА_1

Посилався на те, що відповідач, отримавши 264 200 доларів США за вказаним договором, у строк встановлений попереднім договором його умов не виконав та продав будинок третій особі.

Оскільки кошти передані відповідачу, той йому не повернув, просив стягнути з відповідача подвійну суму завдатку в сумі 528 000 доларів США, штрафні санкції у розмірі 10 % від суми завдатку, а також стягнути з відповідача 264 200 доларів США, що еквівалентно 2 105 938 грн. 20 коп., за договором позики від 20 липня 2008 року та 47 803 грн. 52 коп. - 3 % річних від простроченої суми за період з 03 листопада 2010 року по 08 серпня 2011 року.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 153 741 грн. 72 коп. (з урахуванням 3 % річних в сумі 47 803 грн. 52 коп.) авансу за будинок.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки та котеджу з позивачем не було укладено з вини відповідача, а відтак сплачена позивачем сума в якості авансу має бути повернута останньому з урахуванням 3 % річних від простроченої суми. Крім того, відмовляючи у позові в частині розірвання попереднього договору, суди виходили з того, що оскільки на час подачі позову термін дії попереднього договору сплинув, то відповідно відсутні і підстави для його розірвання у судовому порядку.

Судами встановлено, що 20 липня 2008 року ОСОБА_4 в рахунок оплати за котедж, розташований по АДРЕСА_1, отримав від ОСОБА_3 264 200 доларів США (а.с. 9).

11 квітня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу зазначеного котеджу та земельної ділянки площею 0,0283 га, на якій він розташований за 264 000 доларів США на умовах встановлених попереднім договором (п. 3).

Відповідно до п. 5 попереднього договору від 11 квітня 2009 року сторони зобов'язалися в строк до 10 квітня 2010 року укласти основний договір купівлі-продажу.

Цим же договором (п. 8) передбачена згода ОСОБА_3 на відчуження ОСОБА_4 зазначеного котеджу та земельної ділянки третім особам. При цьому, у разі укладання такого договору з третіми особами ОСОБА_4 повинен повернути ОСОБА_3 отримані за попереднім договором кошти.

Вирішуючи спір по суті та стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 264 000 доларів США авансового платежу, суди виходили з того, що після продажу відповідачем обумовленого попереднім договором котеджу та земельної ділянки не ОСОБА_3, а третім особам, ОСОБА_4 ОСОБА_3 коштів отриманих за цим договором не повернув.

В той же час, ухвалюючи таке рішення суди не звернули уваги на наступне.

Так, судами встановлено, що після укладання 11 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попереднього договору, цього ж дня ОСОБА_4 видав на ім'я дружини ОСОБА_3 ОСОБА_6 довіреність, якою передбачалось право останньої на відчуження від імені ОСОБА_4 спірного котеджу та земельної ділянки, у тому числі і третім особам.

03 листопада 2010 року, діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, ОСОБА_6 продала належний останньому котедж та земельну ділянку ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 91).

Про те, що ОСОБА_6 отримала кошти від покупців за цією угодою зазначено у п. 2.2 договору купівлі-продажу.

Вирішуючи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 264 000 доларів США авансового платежу за попереднім договором, суд першої інстанції, у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України, не визначившись з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 при укладанні цього договору дав свою згоду на відчуження ОСОБА_4 котеджу та земельної ділянки третім особам та не врахував, що у момент укладання договору купівлі-продажу котеджу та земельної ділянки, ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

У зв'язку з отриманням ОСОБА_6 коштів від покупців котеджу та земельної ділянки та з урахуванням того, що ОСОБА_4 заперечує факт передачі цих коштів саме йому, суд не перевірив, яким чином вона розпорядилась цими коштами, чи передавала вона їх ОСОБА_3 та чи не набув ОСОБА_3, як чоловік останньої, у відповідності до приписів ст. 61 СК України право на частину цих коштів.

Від з'ясування зазначених обставин залежить правильне визначення характеру спірних правовідносин та обставин, що підлягають доказуванню.

Залишаючи без змін зазначене рішення суду на вказане, у порушення ст. 303 ЦПК України, не звернув уваги і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.