Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнецова В.О.

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Остапчука Д.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року,

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 1 квітня 2010 року до 13 липня 2010 року у розмірі 4 365 грн. 27 коп., посилаючись на те, що відповідач своєчасно не сплачує аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які з нього стягнуті на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2007 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 1 квітня 2010 року до 13 липня 2010 року в сумі 4 365 грн. 27 коп.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо

визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і

процесуального права (ч. 1 ст. 337 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання його неповнолітнього сина, а тому відповідно до вимог ст. 196 СК України з нього підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для стягнення неустойки.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на теперішній час проживає у матері та перебуває на її утриманні.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 22 травня 2007 року й до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заборгованість по сплаті аліментів у відповідача станом на 10 липня 2009 року відсутня, переплата складає 33 грн. 40 коп.

Установивши факт відсутності заборгованості по сплаті аліментів, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Під час встановлення зазначених фактів судом апеляційної інстанції не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Ураховуючи вищенаведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.