Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,

суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Дикси Інни Федорівни, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаною скаргою посилаючись на те, що починаючи з 7 червня 2007 року державний виконавець проводить нарахування заборгованості по сплаті аліментів відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак з 1 квітня 2004 року вступив у дію Сімейний кодекс України ( ) , норми якого також регулюють порядок нарахування заборгованості по сплаті аліментів. Посилаючись на те, що його сімейні правовідносини виникли в листопаді 2006 року і в порядку нарахування заборгованості по сплаті аліментів до нього мають бути застосовані норми СК України (2947-14) , просив визнати застосування відносно нього ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів таким, що суперечить нормам діючого Сімейного кодексу України (2947-14)

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 8 червня 2012 скаргу задоволено частково та визнано застосування щодо ОСОБА_1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів після 8 березня 2011 року таким, що суперечить нормам діючого законодавства України.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2012 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, та постановлено нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

З огляду на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.