Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Висоцької В.С.

Суддів: Гримич М.Г., Маляренка А.В., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Порт» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Порт» про стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року, -

У травні 2010 року позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору у розмірі 2 370 339,16 грн. та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 24 жовтня 2006 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №622, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, згідно з п.l.1.3 договору, плата за користування кредитом становить 13% річних. Відповідно до п.1.1.1 договору, кредит надається в сумі 600 000 доларів США, згідно п.l.l.4 надання кредиту буде здійснюватися в доларах США в повному обсязі або окремими частинами - траншами. Термін користування кредитом встановлений до 16:00 год. 24 жовтня 2008 року. 21 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №622 від 24 жовтня 2006 року, згідно п.1 якої позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 200 000 доларів США. 27 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, згідно п.1 якої позивач надав позичальнику транш кредиту в сумі 28 700 доларів США. 26 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладена додаткова угода №3, згідно п.1 якої

сторони домовились викласти п.l.l.3 кредитного договору №622 від 24 жовтня 2006 року в наступній редакції: «Плата за користування кредитом становить 16 відсотків річних». 21 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 укладена додаткова угода №4, відповідно до якої пункт 1.1.2 кредитного договору сторони домовились викласти в наступній редакції: Термін користування кредитом: до 16:00 год. 24 серпня 2009 року. Згідно п.3.2.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів, Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за користування та сплати відповідних штрафних санкцій, вважати термін повернення кредиту таким, що настав.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_5 були видані кошти на виконання кредитного договору в розмірі 228 700 доларів США. Станом на 23 березня 2010 року останній має заборгованість по кредитному договору у розмірі 244 892,63 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом - 203 700 доларів США, 41 192,63 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 51325,71 доларів США. Загальна сума заборгованості по кредиту станом на 23 березня 2010 року становить 2 370 339,16 грн.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_5 24 жовтня 2006 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Великодмитровської сільської ради та договір поруки, відповідно до якого ЗАТ «Порт» поручився відповідати перед банком за виконання ОСОБА_5 зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі.

Позивач посилається на те, що в добровільному порядку відповідачі кредитної заборгованості не погашають, що є підставою для її стягнення з відповідачів, як солідарних боржників в судовому порядку.

ОСОБА_5 подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з

ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» на його користь збитки в розмірі 666 869 грн., відстрочити повернення залишку кредиту у розмірі 966 779 грн. строком на 5 років та стягнути судові витрати.

Зустрічний позов мотивований тим, що ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» не виконано умови кредитного договору №622 від 24 жовтня 2006 року, а саме його п.1.1.1, яким передбачено, що кредит надається в сумі 600000 доларів США. Банком було надано лише 228 700 доларів США, у зв'язку із чим, останній допустив односторонню відмову від виконання зобов'язання. Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_5 просив звільнити його від сплати процентів за кредитним договором та відмовити у стягненні пені.

Крім того, в обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_5 посилався на те, що він звертався до позивача з наміром отримати кредит у розмірі 600 000 доларів США для фінансування робіт на земельній ділянці площею 2 га за адресою: АДРЕСА_1 на території Великодмитровської сільської ради, яка належить йому на праві власності. 25 червня 2007 року між ним та підприємством з іноземними інвестиціями «Сан Ремо Сайл Італія» був укладений договір №2506/1, відповідно до умов якого підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами та/або залученими силами і засобами виконати роботи на земельній ділянці площею 2 га у сумі 550 000 доларів США. Разом з тим, внаслідок порушення банком умов кредитного договору, ОСОБА_5 був вимушений порушити умови договору №2506/1 від 25 червня 2007 року та сплатити 2 лютого 2010 року підприємству з іноземними інвестиціями «Сан Ремо Сайл Італія» неустойку у вигляді штрафу у розмірі 146 844 грн. Крім того, для належного виконання умов договору №2506/1 від 25 червня 2007 року ОСОБА_5 змушений був 1 лютого 2009 року укласти договір позики з ОСОБА_9 на суму 380 000 доларів США. Відповідно до умов даного договору плата за користування коштами становила 26% річних з кінцевим терміном повернення коштів до 31 січня 2010 року. Внаслідок чого, ним було сплачено надлишкові проценти за період з 1 лютого 2009 року по 24 серпня 2009 року у розмірі 169 455, 48 грн., за відсотки за користування позикою за період з 25 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року у розмірі 346 428,69 грн.

За вказівкою банку ОСОБА_5 були також понесені витрати, щодо страхування власного життя, здоров'я та майна, що є предметом іпотеки, на загальну суму 4 168,57 грн.

ОСОБА_5 вказує на те, що внаслідок неналежного виконання банком кредитного зобов'язання, він поніс збитків на загальну суму 666 895 грн., які просить стягнути з позивача, чим здійснити часткове зарахування кредитної заборгованості.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року, позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість по кредиту у розмірі 1 620 311,20 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 327 662,65 грн., пеню у розмірі 102 066,24 грн., всього стягнуто 2 050 040 грн. У задоволенні позову до ЗАТ «Порт» відмовлено. Зустрічний позов залишений без задоволення. Вирішено питання щодо судових витрат.

ОСОБА_5 в особі представника - адвоката ОСОБА_6, не погоджуючись з даними судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи основний позов та залишаючи без задоволення вимоги зустрічного позову виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або у повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий. З урахуванням положень ч.1 ст. 1056 ЦК України та встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність відмови банку надати ОСОБА_5 черговий транш кредиту. Оскільки банк правомірно відмовив ОСОБА_5 у видачі чергового траншу кредиту, то понесені останнім витрати не є збитками і не підлягають стягненню відповідно до положень ст. 22 ЦК України.

Вказані висновки відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що банк мав право відмовити ОСОБА_5 у наданні чергового траншу без винесення цього питання на розгляд кредитного комітету, оскільки був порушений п.1.1.7 кредитного договору щодо проведення переоцінки предмету застави та були наявні обставини, які свідчили, що наданий позичальнику кредит не буде повернутий вчасно.

Суди правильно застосували до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 1056 ЦК України, з урахуванням встановлених обставин та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку нарахованих відсотків і пені.

В силу положень ст. 551 ЦК України, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно зменшив розмір нарахованої пені.

Також вбачаються обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5, оскільки витрати, на які він посилається, з урахуванням встановлених обставин, не є збитками та не підлягають стягненню відповідно до положень ст. 22 ЦК України.

Наявність усіх умов відповідальності, передбаченої ст. 22 ЦК України, зокрема протиправної поведінки банку у ненаданні чергового траншу, заподіяння збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданням збитків, наявність вини банку, у даному випадку не вбачається.

При встановлені зазначених вище фактів судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.