Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року

у справі № 804/6088/15

за поданням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод "Комінмет"

про стягнення податкового боргу,

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція, позивач) звернулось в суд з поданням до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод "Комінмет" (далі - Товариство, відповідач), в якому просило стягнути податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 73 096 142, 37 грн. за рахунок коштів та готівки на рахунках платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року, провадження в адміністративній справі закрито. Інспекції роз'яснено, що у відповідності до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України такі вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах, але в загальному порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись до адміністративного суду з поданням щодо стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків, Інспекція посилалась на те, що станом на 8 травня 2015 року відповідач має податковий борг у загальній сумі 73 096 142,37 грн. (у тому числі пеня у сумі 17 087 389,14 грн.), який виник 6 березня 2015 року після прийняття постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/2785/14 від 24 лютого 2015 року про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 19 грудня 2013 року № 0000362330.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство оскаржило його в касаційному порядку.

10 березня 2015 року Інспекцією була направлена вимога відповідачу про сплату боргу № 77-25 у розмірі 73 096 142, 37 грн., яка була отримана Товариством 13 березня 2015 року та залишилася несплаченою, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 95 Податкового кодексу України та ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач просив стягнути зазначену суму податкового боргу з відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

При цьому, згідно із пунктом 2 частиною 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій визнали свідченням наявності спору про право, який перешкоджає зверненню Інспекції з поданням, факт оскарження Товариством податкового повідомлення-рішення, на підставі якого винесено податкову вимогу та заявлено подання про стягнення податкового боргу.

З огляду на те, що під час судового розгляду Товариство висловлювало незгоду з податковим повідомлення-рішенням, на підставі якого винесено податкову вимогу та заявлено подання, на підтвердження чого вказувало про факт оскарження в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції, яким визнано обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили із того, що наявний спір про право та, з урахуванням норм процесуального законодавства, закрили провадження у справі.

Слід зазначити, що 9 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/10561/15 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод "Комінмет" задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, якою податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року № 0000362330 визнано протиправним та скасовано, залишено в силі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.