Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Висоцької В.С., суддів: Гримич М.К., Маляренка А.В., Савченко В.О., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» про стягнення грошової суми, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року,-

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 13.09.2005 року між ним та ЗАТ «Фінансовий союз банк», правонаступником якого є ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк», було укладено договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1, в садівничому товаристві «Зелена поляна», площею 183,6 кв.м. та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 983 кв.м. за цією ж адресою. Згідно зазначених договорів позивач сплатив відповідачеві кошти у сумі 136 066 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2009 року, вищезазначені договори було визнано недійсними та скасовано право власності позивача на зазначені об'єкти нерухомості та визнано право власності на них за попереднім власником.

У зв'язку з чим, позивач вважав, що має право на стягнення коштів, сплачених відповідачу за договорами купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 136 066 грн., індексу інфляції в розмірі 154 707 грн. 04 коп., три відсотки річних від основної суми заборгованості в розмірі 23 811 50 грн. та понесені судові витрати у виді 1700 грн. - судового збору, 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Єкатеринославський Комерційний Банк» на користь ОСОБА_1 181 538 грн. 68 коп. на повернення сплаченої ним з урахуванням індексу інфляції грошової суми за договорами купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки та 2 670 грн. на повернення судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Єкатеринославський Комерційний Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 13.09.2005 року між ним та ЗАТ «Фінансовий союз банк», правонаступником якого є ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк», було укладено договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1, в садівничому товаристві «Зелена поляна», площею 183,6 кв.м. та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 983 кв.м. за цією ж адресою. Згідно зазначених договорів позивач сплатив відповідачеві кошти у сумі 136 066 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2009 року, вищезазначені договори було визнано недійсними та скасовано право власності позивача на зазначені об'єкти нерухомості та визнано право власності на них за попереднім власником.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту передачі ОСОБА_1 банку коштів за договорами купівлі-продажу від 13.09.2005 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 181 538 грн. 68 коп. на повернення сплаченої позивачем, з урахуванням індексу інфляції з часу ухвалення рішення, яким вказані договори визнано недійсними, грошової суми за договорами купівлі-продажу садового будинку, апеляційний суд виходив з того, що згідно п.2.1 договорів купівлі-продажу від 13.09.2005 року, кошти за придбання садового будинку у розмірі 130 997 грн. та земельної ділянки у розмірі 5 089 грн. були повністю сплачені позивачем та отримані представником продавця.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляції з 13.09.2005 року, тобто з моменту укладення договорів, апеляційний суд правильно виходив з того, що вказані вимоги є безпідставними, оскільки після їх укладення ОСОБА_1 передав зазначені об'єкти нерухомості в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк». Що стосується вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, то відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, апеляційний суд зазначив, що вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки позивачем не надано доказів, що на відповідачів було покладене зобов'язання сплатити позивачу грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано норми матеріального права, що їх регулюють, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Перевіривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.