Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Юровської Г.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення прилюдних торгів, акта про продаж нерухомого майна з прилюдних торгів та свідоцтва, за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2012 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення прилюдних торгів, скасування акта про продаж нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування свідоцтва про право власності.

При цьому позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який заповів їй квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності.

В установлений законом строк вона прийняла спадщину, але у зв'язку з тим, що родичі ОСОБА_6 оспорювали заповіт, вона не змогла зареєструвати в установленому законом порядку своє право власності на зазначену квартиру.

Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до неї про визнання заповіту недійсним, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року було накладено арешт на спірну квартиру. Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві на підставі зазначеної ухвали постановою АА № 855920 від 5 грудня 2005 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2007 року відмовлено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в задоволені позову.

Незважаючи на те, що на спірну квартиру було накладено арешт, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського району в м. Києві передав зазначену квартиру на реалізацію з прилюдних торгів, а 6 червня 2007 року квартира була продана з прилюдних торгів ОСОБА_4 та останній видано свідоцтво про право власності на квартиру.

Посилаючись на те, що прилюдні торги були проведені з істотним порушенням чинного законодавства та порушували її права і охоронювані законом інтереси, просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, які були проведені Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» 6 червня 2007 року. Скасовано протокол № 1-123/4 від 6 червня 2007 року про проведення Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1. Скасовано акт про продаж нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів від 11 червня 2007 року. Скасовано свідоцтво від 15 червня 2007 року, видане на ім'я ОСОБА_4 про належність їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстроване в реєстрі за № 4. Стягнуто з ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3 204 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2012 року зазначене судове рішення в частині стягнення судових витрат змінено. Стягнуто з ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з кожного по 104 грн. судового збору та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті рішення залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва просять ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який 24 грудня 2004 року склав заповіт й заповів ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та все те, на що він за законом матиме право (а.с. 12 т. 2).

28 березня 2005 року ОСОБА_3 звернулася до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 8 т.2)

1 червня 2005 року до цієї ж нотаріальної контори звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_7 (а.с. 23 т.2).

23 червня 2005 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_10, про визнання заповіту недійсним (а.с. 40 т.2).

Під час розгляду цієї справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19 т.1).

На виконання зазначеної ухвали постановою державного виконавця ВДВС у Шевченківському районі м. Києва від 5 грудня 2005 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 через органи ДП «Інформ'юст» (а.с. 22 т. 1).

Копію ухвали направлено для виконання до БТІ м. Києва та Першої Київської державної нотаріальної контори.

1 грудня 2005 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2005 року внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23 т.1).

27 липня 2006 року державним виконавцем державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5250, виданого 14 липня 2006 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 1 136 920 грн. було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 117 т. 1).

За змістом протоколу проведення прилюдних торгів № 1-123/4 від 6 червня 2007 року, були проведені прилюдні торги - квартири АДРЕСА_1 й переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_4 (а.с. 25 т.1).

На підставі акта про продаж нерухомого майна з прилюдних торгів, затвердженого відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві 11 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 27 т.1).

Задовольняючи позов, суди правильно виходили із того, що прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернуто стягнення і яке підлягає реалізації, і що покупцем за даною угодою є фізична особа - учасник прилюдних торгів, а продавцем - державна виконавча служба в особі спеціалізованої організації, а тому визнання цієї угоди недійсною можливе з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Разом з тим, поза увагою судів залишилась необхідність при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за позовом заінтересованої особи, що не є стороною такого правочину, встановлення наявності права, на захист якого подано позов та, відповідно, факту його порушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира, що була передана на реалізацію, на час проведення торгів (а.с. 26 т. 1) належала на праві власності ОСОБА_11, який придбав її у ОСОБА_13 за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 30 листопада 2005 року (а.с. 126 т. 1).

Наведеному суди належної оцінки не надали, в порушення вимог ст. 3 ЦПК України прав позивачки, на захист яких подано позов, не встановили та дійшли передчасного висновку про задоволення позову про визнання недійсними прилюдних торгів, учасником яких позивачка не була.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.