Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про виконання договірних зобов'язань та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначав, що у березні 2009 року між ним та ОСОБА_5, що діяла за довіреністю ОСОБА_4, якою була уповноважена продати належну їй 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, агенцією нерухомості «Доля» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 було укладено угоду про наміри.

Зазначеною угодою продавець-відповідач і він, як покупець, зобов'язалися реалізувати наміри про те, що в термін і на умовах обумовлених в цьому договорі вони укладуть договір купівлі-продажу половини житлового будинку АДРЕСА_1 за ціною 10 000 доларів США. Пунктом 3.2.5 угоди передбачено, що договір купівлі-продажу повинен був бути укладений до 01 травня 2009 року.

Даною угодою передбачено обов'язки, права і відповідальність учасників. Так, відповідно до п. 3.1.1 зазначеної угоди продавець - відповідач по справі, мала надати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для оформлення договору купівлі-продажу. Однак до даного часу зазначена умова договору останньою не виконана. Пунктом 3.2.2 передбачено, що при підписанні даної угоди він повинен виплатити продавцю завдаток у сумі 40 000 гривень, що він і зробив при її підписанні та передав продавцю зазначену суму грошей.

Незважаючи на те, що зазначена угода була укладена і ним було сплачено завдаток в сумі 40 000 грн., що становило половину вартості Ѕ частини житлового будинку, який він мав намір купити, договору купівлі-продажу з вини відповідача укладено не було.

Умовами даної угоди, зокрема п. 3.1.4, передбачено, що продавець при невиконанні умов угоди, повинен повернути покупцю подвійну суму завдатку в рахунок компенсації матеріальних затрат та втраченої вигоди від невиконання зобов'язань сторонами. Така подвійна сума грошей йому не повернута і відповідач відмовляється у добровільному порядку йому її сплатити.

Посилаючись на наведене, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 80 000 грн., що є подвійною сумою завдатку, внесеного ним за купівлю половини вказаного житлового будинку відповідно до укладеної угоди про наміри.

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2000 року було проведено поділ спільного майна подружжя, за яким вона отримала право на частку житлового будинку у розмірі 48/100. ОСОБА_3 отримав за вказаним рішенням суду право на частку власності у житловому будинку в розмірі 52/100. Даний житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право приватної власності на належні їй 48/100 будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за нею згідно прийнятого рішення про реєстрацію права власності Козівським районним бюро технічної інвентаризації від 05 березня 2009 року, про що у книзі реєстрації №11 за номером запису 1518 вчинено реєстрацію параметрів об'єкту нерухомого майна.

На протязі тривалого часу її колишній чоловік ОСОБА_3 користується її власністю у належній їй частині будинку, вчиняє дії, що призводять до порушення її прав як співвласника будинку.

Так, останній самовільно всупереч правилам добросусідства в частині житлових приміщень розмістив власні речі, в частині нежитлових приміщень (коридорі, на веранді, прихожій) самовільно влаштував зберігання квітів, інструменту садового призначення, тощо.

На подвір'ї будинку перед заїздом до належного їй гаражу облаштував зберігання великої кількості мішків цукру та інших продовольчих товарів.

На чисельні прохання припинити такі дії та не допускати такого в подальшому ОСОБА_3 не реагує.

За фактами протиправної поведінки ОСОБА_3 вона та її чоловік - ОСОБА_7 неодноразово зверталися до органів влади та МВС щодо припинення порушення права мирного володіння майном.

Згідно з актом обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 від 09 червня 2011 року, складеним комісією за участю посадових осіб селищної ради смт. Козова, встановлено факт порушення ОСОБА_3 порядку користування житловим будинком та рекомендовано дотримуватися правил добросусідства.

Всупереч рішенню Козівського районного суду від 31 травня 2000 року ОСОБА_3 не здійснив наступні дії:

- не облаштував входи з приміщень 1-8 у приміщення 1-7, 1-9 що на другому поверсі будинку (відповідно до технічного паспорту перший поверх);

- не замурував дверні отвори із приміщення 1-6 в приміщення 1-7, 1-8, 1-9.

Посилаючись на наведене, просила зобов'язати ОСОБА_3 припинити дії, внаслідок яких їй створюються перешкоди у користуванні житловим будинком та усунути створені ним перешкоди власними силами та за власний рахунок.

Зобов'язати ОСОБА_3 вчинити наступні дії:

-з коридору 1-6 площею 13.4 м. кв. забрати диван, журнальний столик, тумбочку, підставку для вазонів, 12 вазонів;

-з кімнати 1-10 площею 18.5 м. кв. забрати 2 столи, 3 шафи, диван, 2 телевізори, візок, тумбочку;

-з кімнати 1-11 площею 17.2 м.кв. забрати 2 столи, триляж, етажерку з книгами, 3 секції чугунних батарей, табуретки, банки з фарбою, окремі частини від мяких меблів;

-на виконання рішення Козівського районного суду від 31 травня 2000 року зробити входи з приміщення 1-8 у приміщення 1-7, 1-9 на другому поверсі будинку (відповідно до технічного паспорту перший поверх), замурувати дверні отвори із приміщення 1-6 в приміщення 1-7, 1-8, 1-9.

У випадку відмови ОСОБА_3 виконати ці дії у певний строк, провести виконання без нього з покладенням на нього усіх витрат по виконанню згідно ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зобов'язати ОСОБА_3 не створювати перешкоди для користування гаражем, що належить їй, шляхом створення штучних незручностей по вільному доступу до нього та можливостей входу у належну їй на праві приватної власності на нерухоме майно частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 вчинити наступні дії:

-з коридору 1-6 площею 13.4 м. кв. забрати диван, журнальний столик, тумбочку, підставку для вазонів, 12 вазонів;

-з кімнати 1-10 площею 18.5 м. кв. забрати 2 столи, 3 шафи, диван, 2 телевізори, візок, тумбочку;

-з кімнати 1-11 площею 17.2 м. кв. забрати 2 столи, треляж, етажерку з книгами, 3 секції чавунних батарей, табуретки, банки з фарбою, окремі частини від м'яких меблів;

- згідно рішення Козівського районного суду від 31 травня 2000 року зробити входи з приміщення 1-8 у приміщення 1-7, 1-9 на другому поверсі будинку (відповідно до технічного паспорту - перший поверх), замурувати дверні отвори із приміщення 1-6 в приміщення 1-7, 1-8, 1-9.

У випадку відмови ОСОБА_3 виконати ці дії у певний строк, провести виконання без нього з покладенням на нього усіх витрат по виконанню згідно ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зобов'язано ОСОБА_3 не створювати перешкоди для користування гаражем, що належить ОСОБА_4, шляхом створення штучних незручностей по вільному доступу до нього та можливостей входу у належну їй на праві приватної власності на нерухоме майно частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить частково скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Касаційна скарга не містять доводів щодо незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 У цій частині судові рішення не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 не відповідають.

Судом установлено, що між ОСОБА_3, як покупцем, та ОСОБА_5, як продавцем, що діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4, та агенцією нерухомості «Доля» в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 було укладено угоду про наміри. За даною угодою останні зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку до 01 травня 2009 року за обумовленою ціною у 10 000 доларів США.

Відповідно до п.3.2.2 при підписанні даної угоди покупець повинен виплатити завдаток продавцю у сумі 40 000 грн.

Як установлено судом, договір купівлі-продажу укладено не було

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки сторонами при укладенні угоди про наміри не додержано вимоги щодо нотаріального посвідчення договору, то даний договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків для сторін.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана відповідачу сума за договором завдатку є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.

Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не визначився із тим, які правовідносини виникли між сторонами, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначене залишилось поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2012 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про виконання договірних зобов'язань скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.