6-14800св12 Про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки - 05.09.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати договір поруки № 300/12 від 23 грудня 2005 року, договір іпотеки № 2781 від 23 грудня 2005 року, договір від 13 серпня 2007 року про внесення змін до договору іпотеки № 2781 та договір іпотеки № 3021 від 13 серпня 2007 року такими, що припинили свою дію, та зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Посилалась на те, що зазначені договори були укладені на забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором, за яким розмір процентної ставки був збільшений без її згоди та без підписання відповідних додаткових угод.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано договір поруки № 300/12 від 23 грудня 2005 року, договір іпотеки № 2781 від 23 грудня 2005 року та договір про внесення змін № 1 № 3020 від 13 серпня 2007 року до договору іпотеки № 2781, договір іпотеки № 3021 від 13 серпня 2007 року такими, що припинили свою дію.

Знято заборону щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Зобов'язано приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру заборон відповідні записи про іпотеку та заборону на зазначені квартири.

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року змінено.

В частині визнання договору іпотеки № 2781 від 23 грудня 2005 року та договору № 1 № 3020 від 13 серпня 2007 року про внесення змін до зазначеного договору такими, що припинили свою дію; зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна; зобов'язання приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру заборон відповідні записи про іпотеку та заборону; стягнення на користь ОСОБА_3 з банку 1820 грн. судових витрат - скасовано.

У позові ОСОБА_3 про визнання таким, що припинив дію іпотечний договір від 23 грудня 2005 року на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1, за іпотечним договором від 13 серпня 2007 року - відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2012 року виключено із резолютивної частини рішення апеляційного суду про відмову у позові ОСОБА_3 про визнання таким, що припинив дію іпотечний договір від 23 грудня 2005 року стосовно квартири АДРЕСА_2.

Відмовлено у позові ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання таким, що припинив свою дію іпотечний договір №3021 від 13 серпня 2007 року на квартиру АДРЕСА_2.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині визнання таким, що припинив свою дію договір поруки №300/12 від 23 грудня 2005 року та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов та визнаючи договір поруки та іпотеки такими, що припили свою дію, суд першої інстанції виходив з незаконності дій банку щодо одностороннього підвищення Банком відсоткової ставки за кредитним договором внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_3, як поручителя та іпотекодавця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання таким, що припинив свою дію іпотечний договір №2781 від 23 грудня 2005 року до договір від 13 серпня 2007 року про внесення змін до зазначеного договору іпотеки та ухвалюючи додаткове рішення про відмову у позові про визнання таким, що припинив свою дію іпотечний договір №3021 від 13 серпня 2007 року на квартиру АДРЕСА_2, апеляційний суд виходив з того, що приписи ч. 1 ст. 559 ЦК України застосовуються лише щодо договору поруки.

Судами встановлено, що 23 грудня 2005 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про відкриття кредитної лінії з ОСОБА_5 на 18 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 17 % річних.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 13 серпня 2007 року до договору, банком відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості поворотності, строковості та платності в розмірі 130 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 17 % з дня видачі по 12 серпня 2007 року та 14,5 % річних з 13 серпня 2007 року по день фактичного погашення кредиту, а саме: згідно п. п. 3,2 до 21 грудня 2012 року відповідно графіку платежів у розмірах визначених додатковою угодою № 2 від 26 жовтня 2008 року.

23 грудня 2005 року на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, укладено іпотечний договір між Банком та ОСОБА_3, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, 23 грудня 2005 року на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 300/12 від 23 грудня 2005 року про надання 18 000 доларів США зі сплатою 17 % річних, між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 300/12.

Договором від 13 серпня 2007 року про внесення змін до іпотечного договору від 23 грудня 2007 року передбачено, що ОСОБА_3 передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_5 згідно додатку до кредитної лінії від 13 серпня 2007 року .

Відповідно до іпотечного договору від 13 серпня 2007 року ОСОБА_3 на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_5 додатково передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк без повідомлення ОСОБА_3, як поручителя та іпотекодавця, з 15 травня 2008 року змінив відсоткову ставку до 16 % річних за користування кредитом, чим фактично збільшив обсяг її відповідальності як поручителя по кредитному договору (а. с. 123).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Якщо у договорі поруки не узгоджені умови щодо можливості зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 4.4. договору поруки № 300/12 від 23 грудня 2005 року внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які дані погодження з поручителем змін у кредитному договорі щодо збільшення процентної ставки, то суди, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані докази, дійшли обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору поруки припиненим.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині припинення договору іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку», ст..546 ЦК України (435-15) іпотекодавець відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки, а тому підвищення відсоткової ставки за кредитним договором без його повідомлення не впливає на його права та обов'язки як іпотекодавця.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційних скарг і залишення рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2012 року залишити без змін.