Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Леванчука А.О., Остапчука Д.О.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-600» про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-600» (далі - ТОВ «СПМК-600») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 5 липня 2011 року близько 17 год. 10 хв. на вул. Толстого у м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю належного йому автомобіля «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_7 Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2011 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КпАП України та накладено штраф.

Позивач вважав, що винними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, на відшкодування якої він просив стягнути 10 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з ТОВ «СПМК-600» 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2012 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального та матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Місцевий суд, задовольняючи частково позов та стягуючи з ТОВ «СПМК-600» на користь ОСОБА_6 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що останній отримав моральні страждання у зв'язку з пошкодженням автомобіля, так і у зв'язку з ушкодженням його, позивача, здоров'я.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що таку відповідальність має нести страхова компанія (у межах не більше ніж 5 відсотків ліміту, передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) ), а решту - особа, винна у завданні збитків.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку із заподіянням працівником останнього, при виконанні ним трудових обов'язків у ТОВ «СПМК-600», шкоди. При цьому, судом не звернуто увагу на положення ст. ст. 1172, 1188 ЦК України, якими передбачено правові наслідки відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки і випадки, коли така шкода завдана сторонній особі, працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно пп. 1,2 ч. 2 цієї статті Закону (1961-15) , моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Статтею 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування шкоди, заподіяної третій особі. Так, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Розглянувши спір, суди не визначили, яка моральна шкода заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням майна, а яка - у зв'язку із ушкодженням здоров'я позивача та відповідно, у якому розмірі і з кого підлягають стягненню кошти на її відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що процесуальне порушення місцевого суду щодо незалучення до участі у справі страхової компанії не може бути підставою для відмови у позові. При його вирішенні підлягають з'ясуванню цивільно-правові відносини осіб, які є сторонами у спорі, коло їх прав і обов'язків.

З огляду на ці обставини, не може залишитися в силі й рішення місцевого суду, який не врахував умов договору № 1501-01/11 від 11 січня 2011 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в частині ліміту відповідальності страховика.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.