Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

Іваненко Ю.Г., Юровської Г.В.,-

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання свідоцтв недійсними, усунення перешкод у здійсненні права на спадщину,

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання свідоцтв недійсними, усунення перешкод у здійсненні права на спадщину.

Посилалася на те, що була дружиною померлого ОСОБА_5, після смерті якого помилково було оформлено право власності на спадщину на неї та ОСОБА_4 в рівних частках. Оскільки перераховане майно було придбано під час шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, тому вона є власником 1/2 частини. Також просила визнати долю спадкового майна на автомобіль у розмірі 1/3 частини та 2/3 часток на причеп, у зв'язку з чим просила визнати свідоцтво на спадщину від 23 вересня 2009 року № 3631, № 3637 недійсним.

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна.

Посилався на те, що сторони по справі є спадкоємцями за заповітом у рівних частках після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Просив поділити спадкове майно, яке складається із будинку АДРЕСА_1, виділивши йому житлову кімнату 1-3, кухню 1-4, котельню 1-5, санвузол 1-підсобне приміщення 1-7, сараї під літ. «Е», «Ж», підвал літ «е», навіси під літ. «К», «М», «Н»; стягнути зі ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за різницю ідеальної долі.

26 січня 2011 року справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року визнано за ОСОБА_3 право власності на: 59/100 часток будинку АДРЕСА_1 зі складом приміщень: 1-3 - жила кімната, площею 12,9 кв.м; 1-4 - кухня, площею 14,6 кв.м; 1-5 - котельня, площею 4,6 кв.м; 1-6 - санвузол, площею 4,4 кв.м; 1-7 - підсобне приміщення, площею 22,5 кв.м; 1-8 - підсобне приміщення, площею 19,1 кв.м; 1-9 - підсобне приміщення, площею 5,8 кв.м.; а всього загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 12,9 кв.м.; літ.«Е» - сарай, площею 8,50 кв.м., літ.«е» - підвал, площею 5,0 кв.м., літ.«Ж» - сарай, площею 11,8 кв.м., літ. «И» - теплиця, площею 102,10 кв.м., літ.«К» - навіс, літ. «Л» - навіс, літ. «М» - навіс, літ. «Н» - навіс, визнано за ОСОБА_4 право власності на: 49/100 часток будинку АДРЕСА_1 зі складом приміщень: 1-1 коридор, площею 6,2 кв.м; 1-2 житлова кімната, площею 9,2 кв.м., І - підвал, площею 7,4 кв.м., а всього загальною площею 22,8 кв.м., житловою площею 9,2 кв.м.; літ. «Б» - гараж, площею 28,80 кв.м., літ. «В» - сарай, площею 11,90 кв.м., літ. «Г» - літня кухня, площею 15,70 кв.м., літ. «г» - навіс, літ. «Д» - літній душ, площею 2,0 кв.м., літ. «З» - вбиральня, площею 1,80 кв.м., огорожа №7, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної власності на: ворота № 1, огорожу №№ 2, 5, цистерну № 6, хвіртку № 8, водомірний вузол № 9, вигріб № 10, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусам Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3629, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3639, визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль ВАЗ 2101, 1978 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусам Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3633, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державно державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3635, визнано за ОСОБА_4 право власності на причеп бортового марки «ОДАЗ 8144 Одиссей», 1993 року випуску, шасі № ш. НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусам Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3631, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державно державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3637, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 40925,67 грн., як різницю між ідеальними долями власності в успадкованому майні, стягнено зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 1204,00 грн., в решті вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1295,25грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 та позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково, свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3629 - визнано недійсним, свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим № 3639 - визнано недійсним, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкуванні за заповітом по ј частині на будинок по АДРЕСА_1, розділено будинок АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином: виділено ОСОБА_3 59/100 часток будинку, що складаються з приміщень: 1-3 жила кімната, площею 12,9 кв.м., 1-4 кухня, площею 14,6 кв., 1-5 котельня, площею 4,6 кв.м; 1-6 - санвузол, площею 4,4 кв.м, 1-7 - підсобне приміщення, площею 22,5 кв.м; 1-8 - підсобне приміщення, площею 19,1 кв.м; 1,-9 - підсобне приміщення, площею 5,8 кв.м.; а всього загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 12,9 кв.м.; літ. «Е» - сарай, площею 8,50 кв.м., літ. «е» - підвал, площею 5,0 кв.м., лії. «Ж» - сарай, площею 11,8 кв.м., літ. «И» - теплиця, площею 102,70 кв.м., літ.«К» - навіс, літ. «Л» - навіс, літ. «М» - навіс, «Н» навіс; виділено ОСОБА_4 41/100 часток будинку : 1-1 коридор. площею 6,2 кв.м; 1-2 житлова кімната, площею 9,2 кв.м., підвал, площею 7,4 кв.м., а всього загальною площею 22,8 кв.м., житловою площею 9,2 кв.м.; «Б» - гараж, площею 28,80 кв.м., літ. «В» - сарай, площею 11,90 кв.м., літ. «Г» - літня кухня,. 15,70кв.м., літ. «г» -навіс, літ.«Д» - літній душ, площею 2,0 кв.м., літ. «з» - вбиральня, 1,80 кв.м., огорожа № 7; ворота № 1, огорожу №№ 2, 5, цистерну № 6, хвіртку № 8, водомір № 9, вигріб № 10 залишено у спільному користуванні, визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнено із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 36 371 грн., як різницю між ідеальними долями будинка АДРЕСА_1, в задоволенні позивних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим №3633 та свідоцтва про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської від 23 вересня 2009 року за реєстровим №3635-відмовлено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим №3631, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Одеської області 23 вересня 2009 року за реєстровим №3637, визнано за ОСОБА_3 право власності на 2\3 частини причепу бортового «ОДАЗ 8144 Одиссей», 1993 року випуску, шасі № ш. НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину причепу бортового «ОДАЗ 8144 Одиссей», 1993 року випуску, шасі № ш. НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнено зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 3 612 грн., стягнено з ОСОБА_4. витрати, пов'язані з сплатою державного мита та ІТЗ розгляду справи у розмірі 112 грн., в решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року та просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку згідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення частково позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що всупереч ст. 11 ЦПК України суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, оскільки сторони не заявляли вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірні транспортні засоби. Відсутні підстави для задоволення вимог позивачки в частині скасування свідоцтв про право власності на спадщину від 23 вересня 2009 року № 3635 та № 3633, із встановленням їй долю в спадковому майні у вигляді автомобілю у розмірі 2/3 частин, оскільки у відповідності до ст. 1274 ЦК України сестра ОСОБА_4, яка є спадкоємцем за законом, відмовилася від спадщини на користь брата.

Однак, таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 28 грудня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. До шлюбу будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5

Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_5 відповідно до Розпорядження голови Олександрівської селищної ради від 26 вересня 2000 року №49 отримав дозвіл на проведення будівництва гаражу - літ.«Б», комори - літ.«В», літньої кухні - літ.«Г». сараю - літ.«Ж», погребу - літ.«3», прибудови до будинку: прихожа - літ.«д», кухня - літ.«Д», котельня - літ.«е», туалет - літ.«Е» (т.1,а.с.53).

Вказані будівельні роботи були виконані подружжям.

Рішенням виконкому Іллічівської міської ради від 25 січня 2007 року № 20 затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації спірного будинку з підвалом та господарчими спорудами в повному обсязі (т.2.а.с.82). За довідкою КП «БТІ» м. Іллічівська спірний будинок побудований у 1975 році, був реконструйований у 2002 році (т.1,а.с.48).

Згідно свідоцтва про право власності спірний будинок з господарчими спорудами від 9 лютого 2007 року належав ОСОБА_5

Судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції розглядаючи справу вірно визначив, що в наслідок спільних трудових та грошових затрат ОСОБА_3 будинок ОСОБА_5 значно збільшився у своїй вартості. В зв'язку з цим судова колегія на підставі ст. 25 КпШС України, як і суд першої інстанції визнали спірний житловий будинок спільним сумісним майно подружжя.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року (v0014700-09) «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України).

Суд першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на той факт, що відповідно до технічного паспорту, який міститься на сторінці № 96 цивільної справи, житловий будинок з усіма господарчими будівлями та спорудами був на момент отримання свідоцтва про право власності у 2007 році, переобладнаний фактично не в 2002 році, а у 1990 році. Так згідно запису техніка БТІ Бажанової, технічний паспорт було виготовлено 14 листопада 1990 року, тобто до реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_5 у 2007 році здійснив лише державну реєстрацію спірного будинку, який фактично був збудований у тому вигляді, який він має зараз, тобто у 1990 році до реєстрації шлюбу позивачки та спадкодавця.

Будь-яких доказів щодо сумісного будівництва та за сумісні кошти спірного будинку під час шлюбу, окрім його реєстрації у 2007 році ОСОБА_3 не надано, що свідчить про порушення судами вимог ст.ст. 213, 303 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (v0007700-08) відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Заповіт на момент розгляду справи є дійсним та в судовому порядку недійним не визнавався, сторонами не оспорювався.

За таких обставин, з висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що спірний будинок побудовано ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з позивачкою. Саме за заявами позивачки та відповідача їм були видані свідоцтва про право на спадщину і на день подані заяви про прийняття спадщини позивачка не ставила питання про визнання за нею право власності на спільне майно подружжя, а з позовом звернулась лише в грудні 2011 року. В матеріалах справи відсутні оспорювані ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, не перевірено чи зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Зазначені протиріччя судом не перевірені та не усунені.

У порушення вимог ст. ст. 10, 212- 214 ЦПК України суд апеляційної інстанції при перегляді рішення у повній мірі не перевірив доводів сторін, не дав належної правової оцінки наданим доказам, встановленим вищезазначеним обставинам.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції послався на обставини, які не узгоджуються з матеріалами справи, у повній мірі не перевірив доводів сторін.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, які передбачені ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.