Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

Іваненко Ю.Г., Юровської Г.В.,-

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4, треті особи Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро», Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4, треті особи - Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро», Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень.

Посилалася на те, що вона є власником чотирьох квартир АДРЕСА_1. Рішеннями Сімферопольської міської ради та її виконавчого комітету парадний вхід до під'їзду будинку та наскрізний прохід (коридор) у під'їзд жилого багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 передано в приватну власність відповідачці суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, про що їй стало відомо 18 березня 2011 року.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року (v004p710-04) , позивачка зазначала, що відповідачі не врахували того, що нежитлові приміщення загальною площею 5,3 кв.м. по АДРЕСА_1 є допоміжними і належать на праві сумісної власності мешканцям жилого будинку, а тому не можуть бути передані в приватну власність третім особам без згоди власників будинку.

Позивачка просила суд визнати незаконними та скасувати рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради IV скликання від 18 лютого 2005 року № 380 в частині того, що нежитлові приміщення загальною площею 5,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є приміщеннями комунальної власності та підлягають приватизації та рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 351 від 20 лютого 2009 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення» по АДРЕСА_1, на ім'я територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради»; визнати недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу окремого індивідуально- визначеного майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 № 1071 від 2 квітня 2009 року, укладеного між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі під № 972.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради IV скликання від 18 лютого 2005 року № 380 в частині того, що нежилі приміщення загальною площею 5,3 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, які є комунальною власністю, підлягають приватизації. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 351 від 20 лютого 2009 року «Про оформлення права комунальної власності на нежилі приміщення по АДРЕСА_1 на ім'я територіальної громади в особі Сімферопольської ради». Визнано недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу окремого індивідуально майна нежилих приміщень по АДРЕСА_1 № 1071 від 2 квітня 2009 року, укладений між Фондом Комунального майна Сімферопольської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухваленого в справі рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції виніс рішення без достатніх правових підстав. Відсутні підстави для задоволення вимог позивачки про визнання незаконними та скасування рішення 25 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання від 18 лютого 2005 року № 380 та рішення виконавчого комітету від 20 лютого 2009 року № 351, а тому відсутні підстави і для задоволення вимог про визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 2 квітня 2009 року № 107, укладеної між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитися.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, жилий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП ЖЄО Центрального району м. Сімферополя.

Під час первинної інвентаризації 12 вересня 1945 року відповідно до інвентарної справи БТІ підсобне помешкання, з якого в подальшому було виділено нежиле помешкання, загальною площею 5,3 кв.м., уявляло собою головний вхід в під'їзд першого поверху 2-х поверхового будинку багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 та відповідно до Додатку Б призначалося для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його жильців.

Розпорядженням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів Республіки Крим м. Сімферополя від 10 лютого 1995 року № 40, було прийнято рішення про передачу нежилих помешкань по АДРЕСА_1 в оренду підприємства «Арго-С».

15 лютого 1995 року був укладений Типовий договір оренди нежитлових помешкань № 164 між ЖЄО Центрального району та фірмою «Арго-С» на помешкання площею 3,9 кв.м. для використання під ларьок строком на 5 років.

Відповідно до акту ЖЄУ-4 від 3 січня 1997 року шляхом реконструкції частини клітки фірмою «Арго-С» було виділено нежитлове помешкання площею 3,9 кв.м.

Продовження договору оренди нежитлових помешкань площею 3,9 кв.м. по АДРЕСА_1, укладеного з фірмою «Арго-С» для розміщення пункту обміну валют було здійснено на підставі наказу від 2 лютого 2000 року № 49 фонду майна Автономної Республіки Крим, договору оренди нежитлових помешкань від 2 лютого 2000 року № 267, договору оренди нежитлових помешкань від 2 лютого 2001 року № 267, наказу від 16 листопада 2001 року № 539 Фонду майна Автономної Республіки Крим, наказу від 11 березня 2002 р. № 103 Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Розпорядженням Сімферопольської міської ради від 5 березня 2002 року в договір оренди нежитлових помешкань по АДРЕСА_1, укладений з фірмою «Арго-С», були внесені зміни - площа орендованих помешкань збільшилася та складає 5,3 кв.м., шляхом додання помешкання під маршом сходів.

Розпорядженням Сімферопольської міської ради від 16 грудня 2002 року № 1156-р був розірваний договір оренди з фірмою «Агро-С» та нежитлові помешкання були передані в оренду ПП «ОСОБА_4.» для розміщення тютюнової лавки відповідно до договору оренди від 15 січня 2003 року № 834.

Договір оренди нежитлових помешкань, площею 5,3 кв.м., переданий в оренду ПП «ОСОБА_4.» для розміщення тютюнової лавки був неодноразово продовжений, що підтверджується наданими суду наказами фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, тобто судом встановлено, що в період часу з 15 січня 2003 року по 2 квітня 2009 року відповідно до договору оренди нежилі помешкання, площею 5,3 кв.м. були передані в оренду ПП «ОСОБА_4.» для розміщення тютюнової лавки.

16 лютого 2009 року, вих. № 1422/5 СМ БРТІ був наданий висновок про оформлення права комунальної власності на нежитлові помешкання загальною площею 5,3 кв.м. по АДРЕСА_1 за територіальною громадою в особі Сімферопольської міської ради.

Рішенням від 20 лютого 2009 року № 351 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради було прийнято рішення про оформлення права власності на нежитлові помешкання загальною площею 5,3 кв.м. по АДРЕСА_1 на ім'я Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради та було оформлено право власності на нерухоме майно від 2 березня 2009 року, зареєстроване в СМ БРТІ 10 березня 2009 року.

Відповідно до наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради № 81 від 6 квітня 2009 року КП ЖЄО Центрального району передав нежитлові помешкання по АДРЕСА_1 у власність відповідачу ОСОБА_4

Судом встановлено, що 2 квітня 2009 року був укладений договір купівлі - продажу шляхом викупу відокремленого індивідуально майна нежилих помешкань по АДРЕСА_1 № 1071 між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 про продаж нежилих помешкань площею 5,3 кв.м.

Договір був зареєстрований в СМ БРТІ 16 квітня 2009 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 23 грудня 2011 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, провадження якої було доручено експертам ТОВ «Укравтотехекспертиза».

Відповідно до висновків експертизи за № 31-0052 від 20 січня 2012 року під час первинної інвентаризації 12 вересня 1945 року підсобне помешкання, з якого в подальшому було виділено нежиле помешкання загальною площею 5,3 кв.м., представляло собою головний вхід в під'їзд першого поверху 2-х поверхового багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 та відповідно Додатку Б призначалося для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його жильців. Зміни в інвентарну справу були внесені 20 червня 2005 року у зв'язку зі зверненням начальника Фонду комунального майна для приватизації нежилих помешкань із частини помешкання східної клітки, яке було переобладнане в помешкання для розміщення тютюнової лавки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 382 ЦК України власникам квартири в двох- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

Відповідно до ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені у разі видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, та керуватися в своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно - правовими актами Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні їм права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивачка є власниками квартир АДРЕСА_1.

Відповідно до висновків експертизи за № 31-0052 від 20 січня 2012 року під час первинної інвентаризації 12 вересня 1945 року підсобне помешкання, з якого в подальшому було виділено нежиле приміщення загальною площею 5,3 кв.м., представляло собою головний вхід в під'їзд першого поверху 2-х поверхового багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1, тобто позивачка, як власник квартири має право користуватися цим помешканням, як помешканням загального користування, необхідного для обслуговування вказаних квартир.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, на конкурсі.

Однак, як встановлено судом, нежилі приміщення загальною площею 5,3 кв.м., розташовані в жилому будинку за адресою м. Сімферополі АДРЕСА_1 не є відокремленим індивідуальним майном та відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)» (2171-12) не є об'єктом малої приватизації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача - Сімферопольської міської ради протирічать рішенню Конституційного Суду України від 2 березня 2004 (v004p710-04) року. Відповідно рішення 35 сесії V скликання № 472 від 28 лютого 2008 року «Про затвердження Реєстру об'єктів комунальної власності м. Сімферополя в новій редакції», рішення 25 сесії 4 скликання від 18 лютого 2005 року № 380, порушує діючє законодавство України. Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, прийняв рішення № 351 від 20 лютого 2009 року не врахував статус спірного помешкання, як допоміжного, тобто вимоги позивачки щодо визнання незаконними та скасування вказаних рішень ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недодержання під час укладення угоди стороною ( сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 та ст. 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив хибне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права, в межах позовних вимог, з урахуванням обставин по справі та думки сторін та наданих доказів.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишення в силі, яке ухвалене згідно із законом та помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись п. 5. ч. 1 ст. 336, ст. ст. 339, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року скасувати, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.